Церква Миколи Притиска: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
DoctorMova (обговорення | внесок)
DoctorMova (обговорення | внесок)
→‎Історія: доповнення
Рядок 46:
Одна з версій походження назви ''«Притиська»'' заглиблює історію храму аж до княжих часів, коли в гирлі річки [[Почайна]] біля ''притики'', тобто ''порту'' на шляху [[Шлях із варягів у греки|з варяг у греки]], постала одна з перших на теренах Русі церков, присвячена Святому Миколі. Згідно з іншою версією, при спробі пограбування храму, Святий (або його ікона) ''притис'' злодія і тримав до появи вірян.
 
Храм зазнав суттєвих пошкоджень під час пожеж [[1718]] та [[1811]] років, після чого споруду відновлювали (зокрема, у 1820-х роках&nbsp;— за проектом [[Меленський Андрій Іванович|А.&nbsp;Меленського]]). Роботи з розбудови храму (розширення теплої Стрітенської церкви на першому ярусі дзвіниці, прибудова каплиці, утеплення основного приміщення церкви) здійснювалися у 30-х, 60-х і 80-х роках ХІХ століття. Крім того, в другій половині ХІХ ст. зведено другий ярус дзвіниці.<ref>[http://www.pritiska.org/index/0-2 Офіційний сайт храму]</ref>
Храм зазнав нищення від пожеж [[1718]] та [[1811]] років, але обидва рази був поновлений. Також постраждав за часів Другої світової війни. З 1960-х по 1980-ті роки занедбана будівля була в користуванні Укркниготоргу як склад. Від початку 1980-х відбувалися реставраційні роботи.
 
У перші роки ХХ ст. в інтер'єрі храму виконано сюжетні розписи, близькі за манерою до розписів [[Володимирський собор (Київ)|Володимирського собору]]. Вони доповнили більш ранні розписи 1830 року.
У [[1983]] через підтоплення ґрунтовими водами стався обвал центральної частини споруди, зокрема [[Баня (архітектура)|бані]] та перекриттів підкупольного простору<ref>[http://www.pslava.info/Kyiv_Prytysko-MykilskaVul_CerkSvMykolyPrytyska5a_259-20,186821.html 1983 р. Вівтар. Вигляд з півдня після обвалу в ході реставрації]</ref>.
 
Пам'ятка зазнала руйнувань за часів Другої світової війни: постраждала покрівля споруди, було зруйновано верх бані, в стінах і склепіннях з`явилися тріщини. У 1956-1958 pp. науково-реставраційні виробничі майстерні Держбуду УРСР провели капітальні ремонтно-реставраційні роботи. За проектом архітектора М. Александрової завершення храму набуло форми, яку воно мало у XIX ст.
 
1&nbsp;січня [[1960]]&nbsp;р. церкву, за рішенням Київського [[міськвиконком]]у, було закрито для богослужінь. Відтоді й до середини 1970-х pp. в ній розташовувався склад [[Укркниготорг]]у.
 
Від початку 1980-х відбувався новий етап реставраційних робіт, тут планувалося відкрити Театр поезії.<ref>[http://www.pritiska.org/index/0-2 Офіційний сайт храму]</ref>
 
У [[1983]] через підтоплення ґрунтовими водами стався обвал центральноїпівденно-східної частини споруди, зокремавнаслідок чого зруйнувалися [[Баня (архітектура)|банібаня]] та перекриттівперекриття підкупольного простору<ref>[http://www.pslava.info/Kyiv_Prytysko-MykilskaVul_CerkSvMykolyPrytyska5a_259-20,186821.html 1983 р. Вівтар. Вигляд з півдня після обвалу в ході реставрації]</ref>.
 
На сьогодні це хрестоподібна в плані будівля, в її зовнішньому вигляді поєднані елементи українського бароко та класицизму.