Кербутівський (Новомлинський) монастир: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 45:
# Олимпіада Маковська. Була ігуменю з вересня 1737 р. — до листопада 1740 р., коли пішла за власним бажанням. На її місце знову приходить Анісія Чуйкевичевна. Однак вона була дуже сувора, на неї багато скаржилися і тому її зняли з цієї посади.
# Ігуменя Марія Магдалина Будеровна. Займала посаду з вересня 1746 р. Наступного року вона конфліктувала із священиком села Кербутівка, який відмовився підлягати монастиреві. У скарзі вона зазначала, що у селі Кербутівка ніколи не було церкви і що саме село виникло поруч із жіночим монастирем, заснованому 1658 р. Довгі роки селяни селилися поруч з монастирем на монастирській землі — і відповідно й Кербутівська церква належить монастиреві. Служба у церкві з'явилася лише із необхідністю вести церковну метрику.
# Ігуменя Євтихія (лютий 1751 — грудень 1753 р.). В грудні 1753 р. вона доносила, що в Новомлинському монастирі гроші майже не збираються, хіба що на свята Успенії Богоматері й Вознесіння Господнего і то лише один або два рубля та торгівля вина теж прибутків не приносить.
# Ігуменя Олена — колишня майорша Барондежатисова (з лютого 1754 — до 1758 р.). Вписала свій рід до Синодику чернігівської кафедри в 1756 р. За її проханням їй була видана книга та архіпастирська грамота, яка дозволяла просити кошти на ремонт монастирського храму. Померла у листопаді 1758 р. Після неї недовго монастирем керувала колишня намісниця Євтихія.
# Ігуменя Магдаліна Корсаківна. Перейшла в обитель у 1767 році та просила дозвіл відправитись до
# Ігуменя Віра — згадується в декретах Батуринського суду 1770 і 1771 років. Була переведена до Макошинського монастиря.
# Ігуменя Серафима. За неї у 1777 р. був перебудований храм обителі.
# Ігуменя Феодора (з 1782 р.). За неї монастир був секуляризований. На той час в монастирі був, окрім храму Успенського, ще й трапезний храм Вознесіння Господнього. У 1785 р. вона подала відомість про власність храму. Володіння монастиря за цією відомістю були наступними: «дер. Кербутовка и вь ней 156 д.м. луга на 260 косарей в день, 4 озера, роща в Пальчикахь 88 д.м. и пахатное поле на 64 дня, в Атюшь пахати на 106 дней и 159 д.м. в Чепліевкь льсь, в Миченкахь пахать на 127 дней, сьнокось на 80 косарей, 16 д.м. в разных местахь з мельницы сь винницею при нихь 28д.м.» . Монастир займався риболовлею — у річці та озерах ловилися лини, плотва, соми, щука і карасі. Але не для продажу, а виключно для харчування монашок.
# Ігуменя Александра — залишилась після секуляризації монастиря. Певний час Кербутівський монастир ще належав до монастирів так званого «третього класу». Цікаво, що тут проживали колишні монастирські ігумені — Віра та Серафима.
# Остання відомі ігумені — це Маргарита та Домініана. За Домініани у 1827 р. монахині усі були переведені до Гамалієвського монастиря, де займалися відновленням пошкодженого у 1795 р. монастиря [19, с.160].
| |||