Сластіон Опанас Георгійович: відмінності між версіями

'''Опанас Георгійович Сластіон''' ({{ДН|14|1|1855|2|1}}, [[Бердянськ]], [[Запорізька область]]  — {{ДС|24|9|1933}}, [[Миргород]], [[Полтавська область]]) — український [[маляр]] і [[графіка|графік]] романтично-народницького напряму, [[етнограф]], [[архітектор]] і [[педагог]]. Батько [[Сластіон Юрій Опанасович|Юрія Сластіона]].

Вчився спершу у батька, [[реставратор]]а і церковного живописця, а сусід-музи́ка і художник Анастас Смоктій учив [[кобзарство|кобзарству]]. В 1874-1882-му продовжив навчання в [[Петербурзька академія мистецтв|Петербурзькій Академії Мистецтв]], де відшукав чимало відомостей про [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]], його посмертну маску тощо. Працюючи у технічному комітеті Військового міністерства (1887—1900), Сластіон мав змогу вивчати матеріали про [[Військо Запорозьке|українське козацтво]].

1897—1900 — голова Українського клубу в Петербурзі.

З 1900-го викладав у [[Миргородський художньо-промисловий коледж імені М.В.Гоголя|Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя]]. Приятелював та листувався з [[Яворницький Дмитро Іванович|Дмитром Яворницьким]] <ref>[http://slavia.do.am/Biblioteka/Knyga_Evarnizki/1.pdf Вибрані місця із листування академіка Д.&nbsp;І.&nbsp;Яворницького]</ref>. Багато років їздив по Україні, змальовував та збирав зразки народного мистецтва, фольклорний матеріал та записував на фонографі спів і гру [[кобзар]]ів ([[Колесса Філарет Михайлович|Філарет Колесса]] використав ці записи у ''«Матеріалах до української етнології»'', тт.&nbsp;13, 14, 1913); сам він артистично виконував [[Дума|думи]]. Зібрані матеріали опрацьовував як альбоми: української і запорізької старовини, орнаменту, вишивок, різьби, кераміки, архітектурних мотивів.

Сластіон &nbsp;— автор статей в українських («[[Киевская старина|КСт.]]», «[[Рідний край (газета)|Рідний край]]», газ. «[[Рада (газета)|Рада]]» та ін.&nbsp;— псевдоніми ''«Опішнянський гончар»'') і російських журналах (зокрема, про кобзарство і [[кобзар]]ів з їхніми портретами), підготував матеріал до книги ''«Українські народні думи»'', т.&nbsp;І (1927); автор книг ''«Мартинович. Спогади»'' (1931) і ''«Портрети українських кобзарів»'' (опубл. 1961).

В 1900-их працював над ілюстраціями до [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченкового]] [[Кобзар (збірка)|''«Кобзаря»'']], ілюстрував його твори (зокрема [[Гайдамаки (поема)|''«Гайдамаки»'']] (1886), перевидані у 1920-их pоках [[Оренштайн Яків|Яковом Оренштайном]] у [[Берлін]]і, [[Катерина (поема)|''«Катерину»'']]), читанку ''«Вінок»'' [[Борис Грінченко|Б.Грінченка]], ''«Козаки і море»'' [[Мордовець Данило Лукич|Данила Мордовця]] та інші.

24 вересня 1933&nbsp;р. Опанас Георгійович помер, поховано його на Троїцькому кладовищі Миргорода.

У 1913—1916 роках Сластіон створив серію проектів [[Школи Лохвицького земства|земських шкіл для Лохвицького повіту]] на 1, 2, 3 та 4 класи <ref>[http://alyoshin.ru/Files/publika/4enelik/4enelik_13.html#sla Визначні майстри українського архітектурного модерну. Опанас Георгійович Сластіон.]</ref>. Навчальним закладам було надано яскравого національно орієнтованого вигляду, вони побудовані у стилі [[Український архітектурний модерн|українського архітектурного модерну]]. Ці школи мають характерну ознаку&nbsp;— шестикутні вікна і вежі, цегляний декор на фасаді повторював український народний візерунок <ref>[http://www.radiosvoboda.org/a/27978656.html Українські школи Сластіона: за що руйнували?] // Радіо Свобода 10.09.2016</ref>. Проекти були затверджені Лохвицьким земством і набули поширення у [[Лохвицький повіт|Лохвицькому]] ([[Чорнухинська волость (Лохвицький повіт)|Чорнухинська волость]]) та [[Лубенський повіт|Лубенському повітах]]. З більш ніж 90 затверджених проектів реалізовано було понад 30. Одними з найвизначніших були школи в [[Западинці (Лохвицький район)|Западинцях]], [[Бодаква|Бодакві]], [[Піски (Лохвицький район)|Пісках]]. Економічно виразні в художньому значенні, вони мали стіни, прикрашені цегляним орнаментом, трапецієподібними вікнами, дахами із заломами та високими шпилями над баштами, які підкреслювали головні входи до шкіл. Приклад побудови цих шкіл викликав низку запозичень і повторень в інших регіонах, зокрема на [[Черкащина|Черкащині]], [[Київщина|Київщині]] та [[Миколаївщина|Миколаївщині]].

У 1965 &nbsp;р. на могилі О.&nbsp;Г.&nbsp;Сластіона (Троїцьке кладовище міста Миргорода) встановлено залізобетонний пам'ятник (автор&nbsp;— А.Убийвовк), у 1989-му його замінили гранітним (автор&nbsp;— Р.&nbsp;А.&nbsp;Гусаренко).

У Миргороді відкрито меморіальні дошки, присвячені О.&nbsp;Г.&nbsp;Сластіону <ref>[http://histpol.pl.ua/ru/kniga-pamyati/kniga-pamyati-i-skorbi/kniga-pamyati-tom-12?id=2977 Сластіон О. Г. // Книга пам'яті Полтавської області]</ref>.

20 травня 2015 року в Полтаві Жовтневий провулок було перейменовано на [[Провулок Опанаса Сластіона (Полтава)|провулок Опанаса Сластіона]] <ref>[http://www.adm-pl.gov.ua/sites/default/files/207-2016.pdf Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві]</ref>.

* Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А.&nbsp;В.&nbsp;Кудрицького.&nbsp;— К.: УЕ, 1992.&nbsp;— С. 875—876.