Обручев Володимир Панасович: відмінності між версіями

У 1914 року Обручев здійснив експедицію на Алтай. Опублікована за матеріалами експедиції робота «Алтайські етюди» започаткувала нові уявленням про палеогеографію цієї гірської області. Дослідження на Алтаї дозволили також зібрати значний матеріал, з урахуванням якого учений згодом створив нову гілка геології&nbsp;— неотектонику. У 1918 року він працює у Вищій раді народного господарства, задля якого проводить на Донбасі пошуки й розвідку вогнетривких глин і мергелів. З 1921 року Обручев&nbsp;— член-кореспондент, і з 1929 року&nbsp;— дійсний член Академії наук СРСР. У 1929—1933 роках Володимир Панасович очолював геологічний інститут АН СРСР, і водночас із 1930 року він&nbsp;— голова комісії АН СРСР з вивчення вічної мерзлоти, перетвореної на 1939 року до Інституту мерзлотоведения. Протягом років Другої світової війни Обручев&nbsp;— академік-секретар Відділення геолого-географических наук АН СРСР, яке проводило великі роботи оборонного значення. У цей короткий час він завершує своє багатотомну монографію «Історія геологічного дослідження Сибіру». Загальний обсяг цієї роботи становить близько 2700 сторінок. У 1947 року Обручев був обраний почесним президентом [[Географічне товариство СРСР|Географічного товариства СРСР]]. З-під пера ученого вийшло щонайменше 1750 друкованих аркушів наукової продукції. Академік М.&nbsp;А.&nbsp;Усов&nbsp;— учень Обручева Томському технологічному інституті&nbsp;— так оцінив його титанічну працю: «Рідкісна геологічна установа світу колективно випустила стільки друкованої продукції, скільки дав один Обручев» <ref>Рябухін Р.&nbsp;Є.&nbsp;Академік Обручев. М. 1953. с. 36</ref>. Також Володимир Обручев виступав як як автор книжок і статей наукового змісту. Він також широко відомий як автор науково-фантастичних і пригодницьких романів, як нарисовець і публіцист. Він також є автором фейлетонів і віршів. Першим твором, у якому проявилося його обдарування як письменника, був науково-фантастичний роман «Плутонія». Ну а потім їм було написано романи «Земля Санникова», «Золотошукачі у пустелі», «Рудник убогий», повість «У нетрях центральної Азії» і кілька цікавих автобіографічних книжок («Мої мандри Сибіром», «Від Кяхти до Кульджи» та інших.). Написані правдиво захоплююче, ці твори і досі популярні серед найбільш широкого загалу читачів, особливо серед школярів та студентів. Багато студентів географічних і геологічних факультетів дійшли свого фаху завдяки читанню художніх творів Володимира Обручева. А «[[Земля Саннікова]]», наприклад, викликала інтерес у читачів й привернула увагу вчених: для пошуків «землі» було організовано морські і повітряні експедиції.

 

 

== Література ==