Генріх IV (король Франції): відмінності між версіями

У січні [[1595]] року Генріх IV оголосив війну [[Іспанія|Іспанії]]. У [[1595]] році іспанці взяли [[Камбре]], 1596 — [[КаліКале]] і, нарешті, в [[1597]] — [[Ам'єн]]. Але, попри ці успіхи, Філіп, як і раніше не мав ніякої надії повалити Генріха. Грошей на продовження війни в нього не було, і в травні 1598 року іспанський король погодився сепаратний [[Вервенський мир]]. Всі здобуті ним провінції були повернуті Франції. Останнім оплотом лігістів залишалася Бретань, захоплена герцогом Меркером. Цим договором французький міністр [[Максимільян де Бетюн Сюллі|Максимільян Сюллі]] намагався послабити ворогів Франції, посилити її васалів, оточити її поясом нейтральних держав, які юридично були б під її егідою, а фактично під її командою. План Сюллі відомий тільки з його мемуарів. Дійсність була дещо іншою. Не випускаючи з уваги ідеї природних кордонів для своєї країни, Генріх IV діяв у зовнішній політиці за іншим принципом, який отримав у цей час широку практику. Це був принцип «політичної рівноваги». Якщо держава в XVI столітті ставала національною, тобто будувалася на основі господарської єдності території і пов'язаної з ним єдності мови і культури, то в своїх відносинах до інших держав воно прагнуло забезпечити це ціле від їх посягань. Практично у зовнішній політиці це призводило до прагнення зберегти співвідношення сил між європейськими державами, що історично склалося, та створити противагу державі, яка швидко збільшується; при захопленнях, здійснених сильною державою, — компенсувати найслабшій в цілях відновлення все тієї ж «рівноваги». Звичайно, всі такі «принципи» були дійсні лише до тих пір, поки було неможливо або небезпечно порушувати їх силою.