Теофіл Шемберг: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Теофіл Шемберг''' (''Teofil Szemberg'' або ''Schomberg'' ?  {{†}} між [[1638]] і [[1640]]) — фортифікатор, артилерист, дипломат. [[Німець]] за походженням, польський [[шляхтич]] власного [[герб]]у. Походив із родини військових на службі [[Річ Посполита|Речі Посполитої]].
 
== Життєпис ==
Син Міхаеля Шимберга<!--sic!-->, шляхтича, що отримав [[індигенат]] від Стефана Баторія. Внук Йогана Шимберга, що прибув до Польщі з Райхенберга. Від [[1583]] року навчався в університеті [[Інгольштадт]]а. Отримав від короля [[Сигізмунд III Ваза|Сигізмунда III]] шляхетський титул і звання генерала артилерії коронної. [[1608]] року за дорученням короля побував у [[Львів|Львові]]. Займався укріпленнями [[Собор святого Юра|церкви святого Юра]] і оцінив ситуацію з обороною передмість, зокрема попередній проект фортифікацій авторства Пасаротті. На його думку укріплювати варто було саме Краківське передмістя. А Галицьке він запропонував взагалі знести. Через брак часу власного проекту не виготовив. Перебуваючи у Львові, відлучався до [[Жовква|Жовкви]] на прохання [[Станіслав Жолкевський|Станіслава Жолкевського]].<ref>''[[Вуйцик Володимир Степанович|Вуйцик&nbsp;В.&nbsp;С.]]'' Фортифікатори Львова XV–XVIIXV—XVII&nbsp;ст. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація».&nbsp;— 1994.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 20.</ref>
 
Протягом [[1609]]–[[1611]] років брав участь у роботах при облозі [[Смоленськ]]а, певний час завідував там артилерією. Пізніше відвідав Єрусалим&nbsp;— з [[1613]] року походить документальна згадка про це. Ймовірно [[1614]] року повернувся до Речі Посполитої. Від [[1618]] року керував будівництвом бастіонного Нового замку в [[Кам'янець-Подільський|Кам'янці-Подільському]]. Взяв участь у поході на Молдавію. Під Цецорою займався укріпленням старих валів, після чого брав участь у [[Цецорська битва 1620|битві]]. Був учасником хотинської кампанії. Написав і [[1621]] року видав у Кракові працю ''Relacya prawdziwa o wejściu wojska poskiego do Włoch i o potrzebie jego z pogaństwem…''<ref>Schomberg (Teofil) // Dykcyonarz biograficzny powszechny.&nbsp;— Warszawa: Nakładem Gustawa Leona Glücksberga, 1856.&nbsp;— S. 306. Про «Реляцію» також: ''[[Кароль Естрейхер (старший)|Estreicher&nbsp;K.]]'' Szemberg Teofil // Bibliografia Staropolska.&nbsp;— Kraków: Nakładem PAU, 1934.&nbsp;— T. XXX.&nbsp;— S. 264–265264—265.</ref> Ще за життя Шемберга її було двічі перевидано у Кракові та [[Познань|Познані]]. Активно перевидавалась і в наступних століттях.
 
Володів східними мовами і за непевними даними [[1636]] року перебував у Персії на перемовинах із шахом Сафі I у справі можливого союзу у війні з Османською імперією. Достеменно відомо, що навесні [[1637]] року за дорученням [[Владислав IV Ваза|Владислава IV]] знову вирушив до Персії. По дорозі побував у Смоленську, [[Вязьма|Вязьмі]]. 5 червня прибув до Москви і мав дві аудієнції в царя [[Романов Михайло Федорович|Михайла Романова]]. Цар забезпечив Шембергові охорону у подальшій дорозі, однак побоюючись погіршення відносин з Туреччиною, заборонив повертатись назад через території, підлеглі Москві. [[1638]] року, повертаючись, поблизу [[Дербент]]а зазнав нападу людей племені лезгінів. Усі 25 учасників подорожі були убиті. Ймовірно, тоді загинув Шемберг; принаймні на початку [[1640]] року при королівському дворі вже було відомо про його загибель. Відомо також про акцію помсти з боку шаха на винуватцях загибелі посланців.
Рядок 15 ⟶ 16:
{{Портал|Фортифікація}}
* Historyczne pamiątki znamienitych rodzin i osób dawnej Polski.&nbsp;— T. 2.&nbsp;— Przejrzał w rękopiśmie, objaśnił i uzupełnił przypisami Julin Bartoszewicz, nakładem S. H. Merzbacha Księgarza, Warszawa 1859.&nbsp;— S. 73—74.
* ''Nagielski&nbsp;M.'' Szemberg Teofil // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Kraków : PAN, 2012.&nbsp;— T. XLVIII/1, zesz. 196.&nbsp;— S. 127–130127—130.&nbsp;— ISBN 978-83-88909-94-8.
* ''[[Каспер Несецький|Niesiecki&nbsp;K.]]'' Herbarz polski.&nbsp;— Lipsk: Nakładem i drukiem Breitkopfa i Hærtela, 1841.&nbsp;— T. 8.&nbsp;— S. 297–298297—298.
 
{{DEFAULTSORT:Шемберг Теофіл}}