Вікіпедія

Пізанська республіка: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
в якості → як, стиль
Рядок 110:
У [[1051]]–[[1052]] роках пізанський [[адмірал]] Джакопо Чуріні завоював [[Корсика|Корсику]], яка [[1077]] року, за ухвалою [[Папство|папи римського]], була проголошена колонією Пізи. Сюзеренітет пізанців над Корсикою та Сардинією було остаточно підтверджено [[Урбан II|Урбаном II]] [[1092]] року.
 
До завершення XI століття, усунувши арабську загрозу прибережним регіонам Західного Середземномор'я, Піза стала на деякий час провідною морською державою Європи. Її торгові зв'язки охоплювали країни від [[Іспанія|Іспанії]] до [[Левант]]у, а флот панував у Середземному морі. [[1077]] року папа [[Григорій VII]] затвердив пізанські «''Морські закони та звичаї''» ({{lang-it|Consuetudini di mare}}) вяк якостіосновний основного документадокумент, що регулює норми [[морське право|морського права]] європейських держав. Хоч уже [[1060]] року почалась тривала ворожнеча з Генуєю, яка також претендувала на Сардинію та домінування на середземноморських торгових шляхах, гегемонія пізанців у регіоні до початку [[XII століття]] була безперечною.
 
=== Формування комуни ===
Зростання військово-морського впливу дозволило Пізі домогтись політичної незалежності від Тоскани. Вже на початку [[1080-ті|1080-их]] років була створена '''[[Комунальний рух|комуна]]''' містян, що претендувала на участь в управлінні містом. Практично одразу комуна, що представляла інтереси торгових кіл Пізи, сконцентрувала у своїх руках фактичну владу в місті, залишивши єпископу й віконту мінімум впливу. У [[Боротьба за інвеституру|боротьбі за інвеституру]] пізанці надали підтримку імператору [[Генріх IV (імператор Священної Римської імперії)|Генріху IV]] проти папи, за що [[1081]] року отримали хартію, що надала місту право широкого самоврядування й передала владу в Пізі колегіальним органам комуни: '''Раді старійшин''' та '''[[консул]]ам''', яких вона обирала. Хоча юридично Піза залишалась у складі [[Тосканська марка|Тосканської марки]], до середини [[1080-ті|1080-их]] років Пізанська республіка набула фактичної незалежності, передусім стосовно внутрішнього управління, зовнішньої політики й організації торгівлі.
 
В Пізі ремісниче виробництво було незначним і таким, що не йшло у порівняння з морською торгівлею республіки. Тому в комуні первинно головну роль відігравали торгівельніторговельні кола, а ремісничі [[цех]]и не набули політичного впливу. Іншою особливістю Пізи була тісна зайнятість місцевої аристократії до морської торгівлі, що визначило аристократичний характер ранньої комуни й відсутність антагонізму між [[Шляхта|дворянством]] і [[Купці|купецькою]] елітою. Хоча у [[XII]] столітті політична система Пізи була дещо демократизована, на чолі міста постав виборний з числа іноземців '''[[подеста|подеста́]]''', а до участі у виборах державних органів були допущені більш широкі шари торгово-ремісничих кіл, влада в Пізанській республіці збереглась у аристократії. Багато в чому завдяки цьому Піза стала одним з головних союзників імператора в боротьбі [[гвельфи|гвельфів]] і [[гібелліни|гібеллінів]], що розгорнулась в Італії у XII–XIII століттях.
 
=== Участь у хрестових походах ===
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пізанська_республіка