Елліністичний Єгипет: відмінності між версіями

В управлінні Єгиптом доби Птолемеїв органічно поєднувалися риси як греко-македонські, так і власне єгипетські. Уся повнота влади належала [[Цар]] володів всією повнотою владию. Його опорою був величезний штат [[чиновник]]ів. Збереглася величезна кількість канцелярського листування. [[Діловодство]] велося [[грецька мова|грецькою мовою]]. При дворі Птолемеїв жили традиції Алесандра: існував «царський журнал», велася велика кореспонденція. Існували вищі придворні посади: «родичів», «рівних за шаною родичам», «перших друзів», «рівних першим друзям», «друзів», «спадкоємців» і т. д.

На вершині адміністративної [[ієрархія|ієрархії]] перебувала посада ''діойкета'' ({{lang-el|Διοικητής}} — управитель) — керуючого господарством і фінансами, він також відав царською скарбницею, обліком господарських ресурсів, обліком і збором надходжень, контролемконтролював витратвитрати. Діойкет був першим сановником ву державі і за певних здібностях міг стати всемогутнім. Таким, наприклад, був діойкет Аполлоній у період правління Птолемея II.

Усі населені пункти, крім трьох [[поліс]]ів, входили до ''хори'' ({{lang-el|Χώρα}} — земля, країна), тобто не мали [[самоврядування]]. Хора ділилася на [[Ном (Стародавній Єгипет)|номи]] (цей поділ зберігся з давнього часу), які багато в чому продовжували бути відокремленими. Номи ділилися на [[топархія|топархії]], а ті, у свою чергу, — на [[коми]]. Функції номархів перейшли до [[стратег]]ів. Секретар, який відав усім діловодством нома, називався царським секретарем. Відповідні посади були і в топархіях, і ув комах. Призначення на них залежало від діойкета.

Діяльність усіх цих посадових осіб була тісно пов'язана із фінансовими чиновниками, які також підпорядковувались діойкету. Головним фінансистом ву номі був ''економ'' ({{lang-el|Οἰκονόμος}} — керуючий будинком, господар). До нашого часу дійшла ''«Інструкція економа»'' III століття до н. е., яка дає чітке уявлення про його обов'язки. По суті, на екононіекономі лежала турбота про все господарське життя нома. Перевіряти його діяльність повинен був контролер.

В адміністративному центрі знаходиласябула каса, або ''трапеза'' ({{lang-el|Τράπεζα}} — банк) на чолі ізз ''трапезитом'' ({{lang-el|Τραπεζίτης}} — міняла, банкір), яка виконувала найрізноманітніші грошові операції і, перш за все, приймала нові надходження. Там же розташовувався головний склад зерна — ''тесавр'' ({{lang-el|Θησαυρός}} — скарбниця, комора) під управлінням ''сітолога'' ({{lang-el|Σιτολογία}} — збирання хліба або їстівних припасів). Трапеза і тесавр мали відділення на місцях.

В елліністичному Єгипті, на відміну від [[Імперія Селевкідів|Держави Селевкідів]], поліси не відігравали значної ролі. В усій державі їх було лише три: [[Александрія]], [[Навкратіс]] (стара грецька колонія) і [[Птолемаїда (Киренаїка)|Птолемаїда]] (заснована Птолемеєм I Сотером). У той же час значущими були давньоєгипетські міста, хоча і не мали самоврядування: [[Мемфіс (Єгипет)|Мемфіс]], [[Уасет|Фіви]], [[Гермополь]], [[Гераклеополь]] та інші.

Поліси не належали до хори і не входили в управління нома. Громадяни поліса складали міську громаду ій об'єднувалися у ''[[Філа|філи]]'' ({{lang-el|Φυλή}} — рід) і ''[[деми]]'' ({{lang-el|Δῆμος}} — народ), подібно до того, як це було у [[Елліністична Греція|Греції]]. У Навкратисі та ПтолеммаідеПтолемаїді вони обирали раду міста ій деяких посадових осіб. В Александрії, тому що вона була столицею, міської ради не було. Це було місто величезного числабагатьох національностей: тут жили [[Македонці (греки)|македонці]], [[греки]], [[фракійці]], [[крит]]яни, [[іранці]], вихідці з Малої Азії, [[юдеї]], [[сирійці]] і [[єгиптяни]]. Останні були позбавлені будь-яких політичних прав. Решта ж населення об'єднувалася за етнічною ознакою у ''[[політевма|політевми]]'' ({{lang-el|Πολίτευμα}} — спосіб керування державою, державний устрій), незалежні одна від одної ій підлягалипідпорядковувалися лише царській адміністрації. Ступінь їх самоврядування був неоднаковим.

Александрія була найбільшим елліністичним містом, найважливішим центром ремесла ій торгівлі ув Єгипті. Географ [[Страбон]] писав, що завдяки своєму вигіжномувигідному географічному розташуванню Александрія володіємала чи не найбільшимнайбільший у світі ринкомринок. Александрія була відбудована за планом архітектора [[Дейнократ Родосський|Дейнократа Родосського]] і мала [[регулярне планування]]. Місто поділялося на п'ять кварталів. У царському кварталі розташовувалися палац Птолемеїв, театр, [[Александрійський мусейон]], [[Александрійська бібліотека]], гробниця Александра Македонського.

Відношення Птолемеїв до [[Жрецтво|жрецтва]] було двоякимдвоїстим: з одного боку, самостійність цього класу була дещо спрощенаскорочена, але в той же час жерці всіляко підтримувалися царями як дуже впливова соціальна сила. З багатьох написів відомо, що Птолемеї дарували безлічбагато земель разом з їхніми доходами місцевим божествам.

На чолі будь-якого храму стояв ''[[архієрей]]'' ({{lang-el|Ἀρχιερεύς}} — верховний жрець, первосвященикпершосвященик), або ''епістат'' ({{lang-el|Ἐπίσταθμος}} — начальник), який представляв місцеве жрецтво при спілкуванні з урядом. Періодично скликалися з'їзди жерців — ''[[синод]]и'' ({{lang-el|Σύνοδος}} — зібрання, збори). За храмами зберігалися особливі права, наприклад, право притулку.

Храми в Єгипті завжди були великими господарськими центрами. Особливо це було помітно в [[Уасет|Фіваїді]], де розташовувалися храм [[Гор]]а в Едфі, храм [[Ісіда|Ісіди]] на острові Філи та інші. Храми володілимали певнимипевні привілеямипривілеї в областігалузі ремісничого виробництва. Наприклад, правоммали право виробництва [[кунжутна олія|сезамної олії]], що було монополією держави, правом направо виготовлення особливих тканин. Жерці отримували грошову допомогу ззі казнискарбниці ій збирали приношення з віруючих.

Всі сторони господарського та соціального життя в Єгипті регулювалися певними указами та постановами, деякі з яких дійшли до нашого часу. Це, наприклад, постанова [[261 до н. е.]] про [[рабовласництво]] і, так званий, «Податковий статут» [[257 до н. е.]]. Єгипетське елліністичне право являло собою дивовижне переплетення грецького і давньоєгипетського законодавств. Для єгипетського ій грецького населення існували різні суди, так само як для полісів та хори. ПитанняСуперечки між греками і єгиптянами вирішувалися ув загальному судилищі.