Осмоловський Юрій Йосипович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Редкан (обговорення | внесок) |
Редкан (обговорення | внесок) |
||
Рядок 30:
7 серпня 1917 р. був вибраний гласним в Одеську міську думу від блоку партій УПСР і УСДРП. Активно займався українізацією Одеського гарнізону. З листопада-грудня 1917 р. по січень 1918 р. — командир [[Гайдамацький курінь|1-го Гайдамацького куреня]] в Одесі. Відступив з Одеси разом із залишками куреня в кінці січня 1918 р. під [[Бої за Одесу (січень 1918)|натиском]] більшовицьких військ. Далі служив помічником коменданта в місті Прилуки. В травні 1918 р. був заарештований за звинуваченням у підготовці повстання проти гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадського]], знаходився в ув’язненні до листопада 1918 р.
Після звільнення прибув до штабу [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії]] у Фастові і був призначений командиром 2-го Дніпровського резервного полку, який ввійшов до складу [[Січові Стрільці|Осадного Корпусу]]. Після взяття Осадним Корпусом 14 грудня 1918 р. Києва був призначений старшиною з особливих доручень при військовому аташе Директорії в [[Грузинська Демократична Республіка|Грузинській демократичній республіці]], але до Тифлісу місія не доїхала через захоплення 18 грудня 1918 р. Одеси [[Добровольча армія|Добровольчою армією]]. З кінця грудня 1918 р.
3 або 5 листопада 1919 р. після розгрому білими 7-ї Запорізької дивізії потрапив у полон до денікінців у селищі Шпиків (нині Вінницька область), утримувався під арештом в Одесі. Вступив до підпільного повстанського загону, створеного одеськими більшовиками для боротьби з Денікіним, приймав участь в [[:ru: Одесская эвакуация (1920)|одеському повстанні]] 4-6 лютого 1920 р. Став командиром загону, який після захоплення Одеси більшовиками ввійшов до складу [[Червона армія|Червоної армії]].
Навесні 1920 р. знаходився у відпустці у зв’язку з хворобою, проживав разом з дружиною у Жмеринці. Після захоплення Жмеринки наприкінці квітня 1920 р. [[Польсько-радянська війна 1920|польсько-українськими]] військами знову служив у Дієвій Армії УНР. Влітку 1920 р. сотнику Осмоловському було присвоєно чергове військове звання – підполковник. З 15 травня 1920 р. командував 1-ю запасною бригадою [[Армія Української Народної Республіки|1-ї Запорізької стрілецької дивізії]], що мала бути сформована в Ярмолинцях з мобілізованих селян Одеського, Тираспольського та Ананьївського повітів. Однак бригада не була сформована, оскільки Армія УНР відступила з українських територій.
| |||