Вікіпедія

Волошин Ростислав Павлович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 023 редагування
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 33:
Під час навчання у [[Рівненська українська гімназія|Рівненській гімназії]] Ростислав стає активним учасником молодіжної організації «[[Пласт (організація)|Пласт]]». У польських таємних поліційних зведеннях того часу зазначалося, що вдома у Волошина проводилися збори [[пластуни|пластунів]].
 
Після закінчення гімназії вступає на юридичний факультет [[Львівський університет|Львівського університету]], де стає членом підпільної Організації Українських Націоналістів ([[ОУН]]) з часу її заснування [[1929]] року. Через деякий час очолив Українську студентську репрезентацію в [[Польща|Польщі]] ([[Союз Українських Студентських Організацій під Польщею]]) (1933–19341933—1934), Дубенський повітовий, згодом Рівненський окружний провід ОУН. Часто виступав на різних зборах студентської молоді у різних містах [[Західна Україна|Західної України]]. З [[1935]] до [[1937]] року був спів[[редактор]]ом підпільної молодіжної газети «Юнак» та журналу «Студентський Вісник».
 
[[Файл:Buderaj OUN.jpg|thumb|left|300px|Командування [[ВО «Богун»]] разом з прибулими гостями в с. [[Будераж (Здолбунівський район)]] Здолбунівського району Рівненської області (грудень 1943 р.). Нижній ряд (зліва направо): шеф розвідвідділу (ШРВ) «Немо» ([[Андрій Кисіль]]); член проводу ОУН(б) «Іванів» ([[Омелян Логуш]]); керівник угорської місії до УПА підполковник Ференц Мартон; комендант запілля [[УПА-Північ]] [[Волошин Ростислав|«Горбенко» (Ростислав Волошин)]]; командир ВО «Богун» [[Петро Олійник|«Еней» (Петро Олійник)]]; керівник охорони делегації «Кропива» ([[Василь Процюк]]). Верхній ряд: заступник ШРВ «Палій» ([[Василь Коренюк]]); господарчий референт УПА-Північ «Зубатий» ([[Василь Мороз]]); шеф штабу ВО «Богун» «Черник» ([[Дмитро Казван]]).]]
Рядок 57:
 
== Сім'я ==
Батьки переїхали з Києва після поразки національно-визвольних змагань 1917–19201917—1920 років разом з майбутнім патріархом УАПЦ [[Патріарх Мстислав (Скрипник)|Мстиславом (Скрипником)]]. Проживали на ст. Озеряни, Дубнівського повіту. Родина мала четверо дітей. Старша сестра Ія та син Юра померли в дитячому віці, а Оксана, член ОУН, загинула в околицях Дерманя, перебуваючи в підпіллі. Ростислав Волошин взяв шлюб з Ніною Левицькою, дочкою Гліба Левицького, 1935 року, яка училася в Рівненській гімназії разом з ним. Про родину [[Левицькі|Левицьких]] згадується з 1703 року, коли їх предки правили в парафії однієї з церков Луцька. Гліб Левицький був двоюрідним братом графа [[Левицький Модест Пилипович|Модеста Рогаля-Левицького]] — лікаря та письменника, друга Лесі Українки.
 
Дружина Ростислава Волошина Ніна — членкиня ОУН, псевдо «Домаха». Була звя'зковою [[Ніл Хасевич|Ніла Хасевича]], близького друга родини. Заарештована в січні 1947, отримала 10 років мордовських таборів. З 1957 року проживала в м. [[Нововолинськ]]у разом із сім'єю дочки. Померла 1971 року, похована на міському кладовищі.
Рядок 67:
Дочка закінчила Луцьке педадогічне училище, працювала бібліотекарем, вчителем вечірньої школи у Нововолинську. Після переїзду родини до Луцька в 1974 році працювала в облраді по туризму та екскурсіях. Померла в січні 1998 року та похована на міському кладовищі у [[Луцьк]]у. Інна відчувала «турботу» [[НКВД|відповідних органів]] все своє життя. Їй не дозволили отримати вищу освіту, морально пресували все життя. Чоловік Валентин Оленченко помер 1993 року.
 
Внук Анатолій Волошин, 3.09.1957 р. н., Луцьк. Одружений. Дружина Юліана Волошина,1986 р.н. Виховують синів -  — Даміана, 24.06.2012 р.н. і Даріана, 04.09.2014 р.н. Анатолій в 1983 р. закінчив Одеський електротехнічний інститут зв'зку. З 1982 по 1996 р.р. служив офіцером зв'язку в УМВС у Волинській області. З 1988 по 2008 роки КДБ СРСР проти нього було порушено «ДОР-ШП» (шпигунство). З 2001 року по теперішній час працює в МАК, м. Київ.
 
Внуки Ростислава Волошина Юрій з Анатолієм, були на [[Покрова Пресвятої Богородиці|Покрову]] 2008 в с. [[Бійничі|Гаї Бійничі]], де встановлений памятний хрест на місці загибелі Ростислава Волошина. Юрій після закінчення [[Національний університет "Львівська політехніка"|Львівської політехніки]] працює на Луцькому автозаводі&nbsp;— інженером<ref>Василь Яноші: [http://provinciyka.rv.ua/golovna/3918-neskhitnijj-ukranskijj-patrot.html Несхитний український патріот]</ref>.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Волошин_Ростислав_Павлович