|
Батька Піпіна звали Карломаном<ref name=Butler>[http://www.bartleby.com/210/2/214.html Butler, Alban. ''Lives of the Saints'', Vol. II, 1866]</ref>, як стверджують «[[Фредегар|Хроніки Фредегара]]», що є основним першоджерелом інформації про його життя. Прізвисько Ланденський походить, мабуть, від міста Ланден, що зараз належить Бельгії, однак, як стверджує Годефруа Курт, хроніки Брабанту почали асоціювати його з цією місцевістю лише з 12 століття.<ref name=Kurth>[http://www.newadvent.org/cathen/06238a.htm Kurth, Godefroid. "The Franks." The Catholic Encyclopedia] Vol. 6. New York: Robert Appleton Company, 1909. 21 March 2016</ref>.
Піпіну належала значна частина Брабанту, він управляв Австразією, коли короля Теодеберта II здолав у битві бургундський король Теодерік I. 613 року впливові магнати Австразії відмовилися підтримувати Брунгільду, прабабусю нового короля Сігіберта II, й визнали право на регентство за королем Нейстрії Хлотаром II. Головними серед них були Варнахар, Радо, Арнульф Мецький та Піпін. Вони уклали угоду з Хлотаром, Радо став мажордомом Австразії, Варнахар — Бургундії, а Піпін спочатку не отримав нічого. Він став мажордомом Австразії тільки в 623, коли Хлотар II віддав це королівство своєму синові Дагоберту I.
Сучасники хвалили Піпіна за добре правління й розумні вчинки. Хоча вороги й намагалися посварити короля з ним, стосунки короля з мажордомом залишалися гарними до 629 року, коли з невідомої причини Піпін повернувся (або був відісланий) у свій маєток, де жив упродовж наступних десяти років до смерті Дагоберта.
Після смерті короля Піпін повернувся на посаду мажордома Австразії при новому королі Сігіберті III.<ref name=Kurth/> Серед його завдань був нагляд за розподілом спадщиною між Сігібертом та його братом Хлодвігом II з мачухою Нантільд, яка правила Нейстрією та Бургундією від імені Хлодвіга. Сігіберт отримав свою частку частково завдяки дружбі між Піпіном та мажордомом Бургундії Егою.
He was lord of a great part of Brabant, and governor of Austrasia, when Theodebert II. king of that country was defeated by Theodoric II, king of Burgundy.<ref name=Butler/> In 613, several leading magnates of Austrasia and [[Kingdom of Burgundy|Burgundy]] abandoned [[Brunhilda of Austrasia|Brunhilda]], the great-grandmother and regent of their king, [[Sigebert II]], and turned to [[Chlothar II]] of [[Neustria]] for support, promising not to rise in defense of the queen-regent and recognizing Chlothar as rightful regent and guardian of the young king. Chief among these leading men were [[Warnachar II]], [[Rado (mayor of the palace)|Rado]], [[Arnulf of Metz|Arnulf]], and Pepin. The latter two were described by [[Fredegar]] as the "two most powerful barons of Austrasia" and they made some agreement with Chlothar at [[Andernach]]. However, while Rado was confirmed as mayor in Austrasia and Warnachar in Burgundy, Pepin did not receive his reward until 623, when he was appointed mayor in Austrasia after Chlothar made his young son Dagobert king there. Arnulf, his lifelong friend, was appointed adviser to the new king alongside him.
Піпін помер у 639. Його настільки шанували в Австразії, що неофіційно зараховували до святих. Батлер називає його блаженним.<ref name=Butler/> Його день — 21 лютого.
Pepin was praised by his contemporaries for his good government and wise counsel. Though some enemies tried to turn the king against him, their plots were foiled and Pepin remained on good terms with the king until 629, when, for reasons unknown, he retired (or was retired) to his estates, where he remained for the next decade, until Dagobert's death.
Піпін мав двох доньок та двох синів. яких йому народила дружина [[Ітта]]:
* Беггу, що вийшла заміж за Ансенісела й була канонізована
* Грімоальда, мажордома, як і батько
* Баво, що став пустельником і святим
* Гертруд, що стала черницею в монастирі, заснованому її матір'ю, і яку потім теж канонізували.
On his death, Pepin came out of retirement to take on the mayoralty in Austrasia for the heir Sigebert III<ref name=Kurth/> and to oversee the distribution of the treasury between Sigebert and his brother, [[Clovis II]], and his stepmother [[Nanthild]], who was ruling on Clovis' behalf in Neustria and Burgundy. Sigebert's share of the inheritance was amicably surrendered, partly because of the friendship between Pepin and the Burgundian mayor of the palace, [[Aega (mayor of the palace)|Aega]]. Pepin and Arnulf's successor as chief counselor to the king, [[Cunibert, Bishop of Cologne]], received the treasure at [[Compiègne]] and brought it back to [[Metz]]. Pepin died in 639.<ref name=Kurth/> He was so popular in Austrasia that, though he was never [[canonized]], he was listed as a saint in some [[martyrology|martyrologies]]. Butler lists him as "blessed".<ref name=Butler/> His [[Calendar of saints|feast day]] was 21 February.
He left two daughters and two sons by his equally famous wife, [[Itta]]:
*[[Begga]], married the aforementioned [[Ansegisel]] and later canonized
*[[Grimoald the Elder|Grimoald]], later mayor of the palace like his father
*[[Saint Bavo|Bavo]] (or Allowin), became a hermit and later canonized
*[[Gertrude of Nivelles|Gertrude]], entered the convent of [[Nivelles]] founded by her mother, also later canonized
-->
|
