Заміхів (Україна): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 46:
 
=== Історія ===
Згідно з історичними документами найвірогідніше поселення з назвою Заміхів виникло в XVI столітті, так як до цього часу в історичних документах воно не згадувалось, але фрагменти предметів трипільської культури, які знаходять тут, говорять про раннє заселення території. Можливо свою назву село отримало від прізвища польської родини ЗаміхівськихЗамеховських, які володіли землями на Поділлі в XV—XVI столітті. Інше походження назви Заміхів — територія, куди зі всіх усюд приходили покупці купувати шкіряні «міхи» для млинів, які тут майстрували на місцевому шкіряному заводі і продавали на тутешніх торгах, базарах і ярмарках.
 
В першій половині XVII&nbsp;ст. Заміхів вже існував і був позначений на карті [[Ґійом Левассер де Боплан|де Боплана]]. В 1661 році Заміхів належав Кристині [[Замєховські|Заміхівській]] з [[Потоцькі|Потоцьких]], яка підписувалась «із Потоку», була донькою кальвініста [[Анджей Потоцький (кальвініст)|Анджея Потоцького]]<ref>''Lipski A.'' Potocki Andrzej h. Pilawa (ok. 1553—1609) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk&nbsp;— Łódź&nbsp;: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983.&nbsp;— Tom XXVII/4.&nbsp;— Zeszyt 115.&nbsp;— S. 770. {{ref-pl}}</ref>.

Поселення зазнає частих руйнувань, які були зумовлені численними військовими конфліктами, які мали місце на Правобережжі у другій половині XVII&nbsp;ст.<ref>[Архив Юго-Западной России, ч. 7, т. 2, с. 521]</ref> Але в 1734&nbsp;р. воно було пограбоване повсталими селянами. Під час повстання було вбито багато євреїв. З кінця XVIII&nbsp;ст. містечко Заміхів відноситься до [[Ушицький повіт|Ушицького повіту]] [[Подільська губернія|Подільської губернії]]. У цей час воно належить Гуменецьким, пізніше СтаржинськимСтажинським і Богушам, (один із пагорбів місцеві жителі називають «Богушевим горбом»), а згодом&nbsp;— нащадкам останніх&nbsp;— [[Собанські|Собанським]], ДаревськимДаровським і Морачевським. На початку XIX&nbsp;ст. Заміхів був уже значним торгівельно-ремісничим центром (проживало 15 цехових ремісників). Усередині XIX&nbsp;ст. він згадується у документах «как весьма замечательный» в плані розвитку торгівлі. В цей час в Заміхові проходило 15 ярмарок в рік, на які завозилось товарів на 74 тис. 450 карбованців, а продаються&nbsp;— на 51 тисячу карбованців. В основному торгівля у Заміхові була зосереджена у руках місцевих євреїв. У 60-х роках XIX&nbsp;ст. зросла кількість ремісників&nbsp;— до 25, існувало 30 лавок, 2 водяних млини, шкіряний завод.
 
У архівних документах згадуєтся, що на 1891&nbsp;р. тут існувала синагога і молитовна школа. З початком XX&nbsp;ст. зростає чисельність населення містечка. Так на 1905 рік тут нараховувалося 399 дворів та 2392 жителі. У економічному житті Заміхова відбулися деякі зміни. Більш організовано почали скликатися торги, кожного вівторка через два тижні. Новим, що з'явилося у містечку від 1893 року,&nbsp;— міщанське управління, а також поштова станція. Належало містечко у цей час М.&nbsp;І.&nbsp;Морачинській.