Аскаридоз: відмінності між версіями

[[Файл:A. lumbricoides fertile egg.png|міні|праворучліворуч|200пкс100пкс|Фертильне (запліднене) яйце людської аскариди.]]

[[Файл:A. lumbricoides infertile egg.png|міні|праворуч|200пкс100пкс|Нефертильне (незапліднене) яйце людської аскариди.]]

Збудник аскаридозу ''Ascaris lumbricoides'' належить до роду ''Ascaris'', родини [[Ascarididae]], ряду [[Ascaridida]], типу [[Nematoda]]. Назва збудника {{lang-la|Ascaris lumbricoides}} означає дослівно «черв'як хробакоподібний». Людська аскарида є одним з 4-х гельмінтів<ref>інші троє&nbsp;— гострик, збудник [[ентеробіоз]]у; [[ціп'як бичачий]], збудник [[теніаринхоз]]у; [[ціп'як свинячий]], збудник [[теніоз]]у. </ref>, які паразитують у людей в Україні, що можуть бути помічена самим зараженим. Дорослі аскариди мають веретеноподібну форму. Живі аскариди або ті, що тільки виділилися з кишечнику, червонувато-жовті, після загибелі стають білуватими. Самець помітно менше, ніж самиця, він завдовжки 15-25&nbsp;см, завтовшки 2-4&nbsp;мм, задній кінець тіла загнутий гачком на черевний бік. Цим гачком самець охоплює самицю під час [[Копуляція|копуляції]]. Самиця має пряме тіло завдовжки 25-40&nbsp;см і завтовшки вона 3-6&nbsp;мм, хвостовий кінець загострений у вигляді конусу. Рот аскарид облямований 3-ма губами із зубцями по краях, тіло покрите твердим шкірно-м'язовим мішком. Одна зріла самиця здатна відкласти за добу до 245 тисяч яєць, причому відкладати вона може як запліднені, так і незапліднені яйця. Незапліднені яйця не здатні спричинити інвазію. Тривалість життя дорослої аскариди становить близько одного року.

У період міграції личинок симптоматика захворювання обумовлена, в основному, алергічними проявами, які виникають у відповідь на сенсибілізацію продуктами їхнього обміну і розпаду. У стінці кишечника, легенях утворюються [[Еозинофіли|еозинофільні]] інфільтрати. Активна міграція личинок зумовлює прояви за рахунок їх механічного впливу. [[Крововилив]]и в легені і [[кровохаркання]] з'являються після розривів капілярів, які виникають у місцях перфорації їх личинками. Крім кишечника, печінки та легенів личинок аскарид іноді знаходили в головному мозку, очах та інших органах. Зрештою навіть за такої викривленої міграції личинки все одно повертаються за плином крові до легень, а потім відповідно традиційним шляхом потрапляють до кишечника.

Токсико-алергічні реакції також виникають під час локалізації дорослих аскарид у кишечнику. У кишечнику аскариди не прикріплюються, а утримуються, впираючись своїми кінцями в стінку кишки, вони дуже мобільні, можуть спускатися і підніматися по ходу кишечника, проникати в шлунок, а далі крізь стравохід і глотку в дихальні шляхи і, навіть, [[Навколоносові пазухи|лобові пазухи]]. Дорослі гельмінти можуть травмувати своїми гострими кінцями стінку кишечника, а скупчення аскарид іноді стають причиною [[Гостра кишкова непрохідність#Морфо-функціональна класифікація|механічної кишкової непрохідності]]. Подразнення нервових закінчень, токсичний вплив на них продуктів життєдіяльності гельмінтів часом може стати причиною [[Гостра кишкова непрохідність#Морфо-функціональна класифікація|динамічної спастичної непрохідності]] кишечника. При міграції аскарид в інші органи створюються умови для приєднання [[Бактерії|бактеріальної]] інфекції з розвитком ускладнень [[Гній (медицина)|гнійного]] характеру ([[абсцес]]и печінки, [[холангіт]], [[панкреатит]] тощо). Аскариди здатні іноді самостійно активно виповзати з рота, пасивно викидатися під час блювання за наявності фонового [[Харчове отруєння|харчового отруєння]], [[Тепловий удар|теплового]] та [[Сонячний удар|сонячного удару]], [[панкреатит]]у, тощо. Рідко аскариди, (переважно померлі за природних причин), можуть виділятися пасивно з кишечнику випорожненнями, і тоді бутиїхні поміченірештки самимпомічають пацієнтомпацієнти.

Пізня (кишкова) фаза аскаридозу пов'язана з перебуванням гельмінтів у кишечнику. Іноді вона має субклінічний перебіг. Значно частіше хворі відзначають зміну [[апетит]]у, зазвичай зниження його, нудоту, блювання, переймоподібний біль в животі (в епігастрії, коло пупка або в правій здухвинній ділянці). У деяких хворих буває [[діарея]], в інших&nbsp;— [[запор]]и або їх чергування з проносами. Відзначають іноді нічне скреготіння зубами, гіперсалівацію (збільшене виділення слини). З боку [[Центральна нервова система|центральної нервової системи (ЦНС)]] при аскаридозі звичайні головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, зниження розумової концентрації та уваги. Спостерігають неспокійний сон, нічні страхіття, [[Істерія|істеричні напади]], [[Епілепсія|епілептиформні]] судоми, [[Люмбальна пункція#Менінгізм|менінгізм]]<ref>Підвищення тиску [[Спинномозкова рідина|спинномозкової рідини]] без запальних змін з боку [[Головний мозок людини#Оболони головного мозку|мозкових оболон]]</ref>. При масивній інвазії у дітей раннього віку відзначають блідість шкіри, [[Слизові оболонки|слизових оболонок]], зниження годуваннямаси тіла, затримку фізичного розвитку. У результаті порушення засвоєння вітаміну А розвиваються розлади зору.

Ґрунтується, в основному, на [[Гельмінтози#Методи підтвердження гельмінтозів і їх збудників у організмі людини|паразитологічному методі дослідження фекалій]]. У ранній фазі можна іноді виявити личинки аскарид у мокротинні. У пізній фазі захворювання основним методом діагностики є мікроскопічне дослідження випорожнень на яйця аскарид. Якщо інвазія тяжка та виразна, то можна досить легко знайти яйця і при дослідженні звичайного мазка. В інших випадках допомагають дослідження мазка по Като, методи збагачення (Фюллеборна, Калантарян, з детергентами тощо). Треба пам'ятати що іноді копуляція може припинитися, і тоді навіть за наявності гельмінтів у кишечнику, яйця у фекаліях відсутні. Тому рекомендують за негативного результату повторити через 1-2 тижні овоскопічне дослідження екскрементів. Якщо яйця виявляють в дуоденальному вмісті, то це може свідчити про наявність паразитів у жовчних і панкреатичних протоках.

Інвазовані аскаридами підлягають обов'язковому лікуванню. Йогу у дітей з масивною інвазією краще проводити в умовах [[Клініка (медичний заклад)|клініки]] або денного стаціонару. Для дегельмінтизації при аскаридозі можна застосовувати зареєстровані в Україні на 2016 рік препарати&nbsp;— [[мебендазол]], [[альбендазол]], [[пірантел]], [[Піперазин|піперазину адипінат]], [[левамізол]]. Більшість препаратів, які застосовують для лікування аскаридозу, ефективні тільки відносно статевозрілої стадії цього гельмінту, та не впливають на личинок. Спеціальної підготовки і [[Дієта|дієти]] не потрібно, всі препарати призначаються [[Пероральний прийом лікарських засобів|перорально]].<br/>На сьогодні рекомендують починати лікування аскаридозу з мебендазола та альбендазола. Мебендазол призначають по 0,1 г 2 рази на день через 1 годину після прийому їжі, 2 дні поспіль. Альбендазол ефективний щодо всіх стадій розвитку гельмінтів. Його застосовують по 0,4 г на добу одноразово або в 2 прийоми після вживання їжі. При інтенсивній інвазії&nbsp;— 2-3 дні поспіль. За відсутності ефекту лікування альбендазолом можна повторити його прийом через 3 тижні.<br/>Піперазину адипінат застосовують по 1,0-2,0 г 2 рази на день з інтервалом між прийомами 1,5-2 години, 2 дні поспіль. При запорах через 3 години після прийому піперазину призначають [[проносне]]. Левамізол використовують по 0,15 г одноразово через 1 годину після прийому їжі, бажано після легкої вечері. Пірантел приймають по 0,01 г/кг маси тіла під час або після вживання їжі одноразово чи поділивши дозу на 3 прийоми. При інтенсивній інвазії&nbsp;— 2-3 дні поспіль.<br/>КонтрольАскариди, що загинули внаслідок дії препаратів, не виділяються з випорожненнями, а перетравлюються всередині кишок. Тому, на відміну від контролю лікування при [[Теніоз|теніозі]] чи [[Теніаринхоз|теніаринхозі]], коли гельмінт виділяється з кишечника, при аскаридозі контроль лікування проводять через 3 тижні після прийому останньої дози будь-якого з вищеназваних препаратів, трикратним мікроскопічним дослідженням випорожнень з інтервалом в 2-3 дні.<br/>Застосовують й симптоматичні засоби (ферментні препарати, полівітаміни). З метою попередження посилення алергічних проявів обов'язковим є призначення [[Антигістамінні препарати|антигістамінних препаратів]]. При анемії використовують [[препарати]] [[Залізо|заліза]].