Вікіпедія

Михайло (Куземський): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
Рядок 32:
| Commons =
}}
'''Миха́йло Кузе́мський''' ([[20 листопада]] [[1809]], с. [[Шибалин]] — [[5 грудня]] [[1879]], с. [[Ляшки Горішні (Миколаївський район)|Ляшки Горішні]]) — єпископ [[Українська греко-католицька церква|Української греко-католицької церкви]]; з [[1868|1868 року]] єпископ Холмський. Останній греко-католицький владикою ліквідованої Холмської єпархії.
 
== Життєпис ==
[[Файл:Михайло (Куземський).jpg|міні|ліворуч|<center>Михайло (Куземський)</center>]]
Народився в сім'ї греко-католицького пароха [[Шибалин]]а на сучасній Тернопільщині.
Народився в сім'ї греко-католицького пароха [[Шибалин]]а на сучасній Тернопільщині. Закінчив Бережанську гімназію, [[Львівський університет]] (богослов'я). Під час навчання в університеті на нього звернув увагу Галицький митрополит [[Михайло (Левицький)]], який взяв талановитого студента під свою опіку. Та попри очікування митрополитом прийняття Куземським [[целібат]]у, той одружився з Марією Січинською. В 1833 висвячений на священика. У 1833—1836 душпастирював у [[Залізці|Залізцях]]<ref name="Ч5">''Чорновол І.'' 199 депутатів Галицького Сейму… С. 145</ref> на Тернопільщині. Після смерті дружини перебрався до Львова.▼
 
▲Народився в сім'ї греко-католицького парохаЗакінчив [[Шибалин]]а на сучасній Тернопільщині. ЗакінчивБережанська гімназія|Бережанську гімназію]], [[Львівський університет]] (богослов'я). Під час навчання в університеті на нього звернув увагу Галицький митрополит [[Михайло (Левицький)]], який взяв талановитого студента під свою опіку. Та попри очікування митрополитом прийняття Куземським [[целібат]]у, той одружився з Марією [[Січинський|Січинською]]. В 1833 році висвячений на священика. У 1833—1836 роках душпастирював у [[Залізці|Залізцях]]<ref name="Ч5">''Чорновол І.'' 199 депутатів Галицького Сейму… С. 145</ref> на Тернопільщині. Після смерті дружини перебрався до Львова.
Згодом займав різні пости в управлінні [[Галицька митрополія|Львівської греко-католицької архієпархії]]: сповідника при [[Собор Св. Юра у Львові|соборі св. Юра]] у Львові (1836), канцлера консисторії (1837–1842), каноніка, пралата-схоліарха (1842–1848). 3 1856&nbsp;— прелат-кустос (хранитель), з 1865&nbsp;— [[архідиякон]], генеральний вікарій і офіціал [[Галицька митрополія|Галицької митрополії]]. Після смерті митрополита [[Михайло (Левицький)|Михайла Левицького]] управляв митрополією (1858—1860).▼
 
▲Згодом займав різні пости в управлінні [[Галицька митрополія|Львівської греко-католицької архієпархії]]: сповідника при [[Собор Св. Юра у Львові|соборі св. Юра]] у Львові (1836), канцлера консисторії (1837–18421837—1842), каноніка, пралата-схоліарха (1842–18481842—1848). 3 1856&nbsp;— прелат-кустос (хранитель), з 1865&nbsp;— [[архідиякон]], генеральний вікарій і офіціал [[Галицька митрополія|Галицької митрополії]]. Після смерті митрополита [[Михайло (Левицький)|Михайла Левицького]] управляв митрополією (1858—1860).
 
Відповідаючи за шкільництво, спричинився до заснування значної кількості народних (парафіяльних) шкіл в Галичині. У 1848—1849&nbsp;— заступник голови, у 1849—1851&nbsp;— фактичний голова [[Головна Руська Рада|Головної Руської Ради]] у Львові.
Рядок 44 ⟶ 46:
Один з ініціаторів скликання Першого з'їзду української інтелігенції у Львові (жовтень 1848), заснування [[Галицько-Руська Матиця|Галицько-Руської Матиці]] (був її першим головою), відкриття [[Народний Дім у Львові|Народного Дому у Львові]] (1848). За свою велику працю і любов до народу його називали «серцем Галицької Руси». Відомий своїми [[москвофіли|москвофільськими]] поглядами.
 
У 1859&nbsp;— активний учасник боротьби проти наміру урядових кіл перевести галицьке письменство на [[латинський алфавіт]] (див. «[[Азбучна війна]]»). Від 1861&nbsp;— депутат [[Галицький крайовий сейм|Галицького крайового сейму]]. В 1862 був нагороджений російським орденом св. Анни І ст. У 1868–18711868—1871 останній греко-католицький єпископ Холмський. В 1868 зустрічався в Варшаві з російським царем. Був активним прихильником усунення з греко-католицької церкви усіх елементів, пов'язаних з католицизмом. 20 січня 1871 зрікся уряду і подав у відставку, яку задовільнив російський імператор. Однак цю відставку не признала Апостольська Столиця. Папа [[Пій IX]] і надальше вважав його владикою Холмським. З 1871 жив у Львові, згодом&nbsp;— у с.&nbsp;[[Ляшки Горішні (Миколаївський район)|Ляшки Горішні]] (нині с. [[Горішнє (Миколаївський район)|Горішнє]], Миколаївського району) де й помер.
<ref>{{УБ|1|305|306}}</ref>,<ref>[[Коструба Теофіль|Коструба Т]]. ''Як Москва нищила Українську Церкву'' // Нова Зоря,.&nbsp;— Львів, 1934,.&nbsp;— чЧ. 2 (700), 3 (701), 5 (703).</ref>
 
Тесть [[Ковальський Василь Даміанович|Василя Ковальського]].<ref>''Чорновол І.'' 199 депутатів Галицького Сейму…&nbsp;— С. 139.</ref> Похований у власному гробівці на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]] разом з донькою Юлією, онучкою.<ref name="Ч5">''Чорновол І.'' 199 депутатів Галицького Сейму…&nbsp;— С. 145.</ref>
 
== Посилання ==
Рядок 54 ⟶ 56:
 
== Література ==
* ЧИNЪ посвященїя Єпископа,…при посвященїи Преосвященнаго Єго Милости МИХАИЛА КУЗЕМСКАГО єпископа холмскаго.&nbsp;— Л. : Зъ пєчатни Института Ставропигїйскага, 1868.&nbsp;— 22 с.
* ''Чорновол І.'' 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня».&nbsp;— Львів&nbsp;: «Тріада плюс», 2010.&nbsp;— 228 с., іл.
 
{{ugcc-stub}}
Рядок 68 ⟶ 70:
[[Категорія:Посли Галицького сейму 2-го скликання]]
[[Категорія:Діячі Головної Руської Ради]]
[[Категорія:Випускники Бережанської гімназії]]
[[Категорія:Поховані на Личаківському цвинтарі]]
{{DEFAULTSORT:Куземський Михайло}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Михайло_(Куземський)