Донато Браманте: відмінності між версіями

Народився Браманте у Кастелло — Дуранте, в державі [[Урбіно]] в убогій, але шанованій родині. З дитинства він навчався читати і писати, та ще багато часу віддавав лічбі. Скоро батько, бачачи його любов до малювання і бажаючи, що він здобув корисне ремесло, посилає його навчатися живопису до [[Фра Бартоломео]] з Урбіно, відомого під ім'ям Фра Карновале, що малював картину «Санта Марія делла Белла в Урбіно». Але любов до архітектури змусила Браманте покинути Батьківщину і податися до [[Ломбардія|Ломбардії]]. Там він мандрує від міста до міста, заробляючи на життя дрібними й незначними роботами. Тоді його ім'я було ще не відоме.

Браманте і сам починав як художник. Зберігся його [[Христос біля стовпа (Браманте)|«Христос біля стовпа»]] (бл. 1490, [[Пінакотека Брера]], Мілан) та декілька [[фреска|фресок]], одна з яких з зображенням філософів[[філософ]]ів Демокріта[[Демокріт]]а і Геракліта ([[Брера]], Мілан). Але цікавість до [[архітектура|архітектури]] переважила і він подався в будівничі. Серед його робіт в Мілані — вівтарна частина церкви [[Санта Марія делле Ґраціє|Санта-Марія-делле-Граціє]], патроном якої був [[Людовіко Сфорца|Людовіко Моро]], [[захристя]] в Санта Марія прессо Сатіро. В цей час почалися [[Італійські війни|Італійські війни Франції]]. Мілан захопили і пограбували вояки короля Франції. Браманте рятує своє життя переїздом до Риму[[Рим]]у.

Близько [[1499]] року він подався з [[Мілан]]а до Рима. Тут його зустрінуть співвітчизники з півдня й друзі: з їхньою поміччю йому доручено малювати фрески — герби [[Олександра IV|папи Олександра IV]] з ангелами й фігурами, що їх підтримують (у соборі [[Латеранська базиліка|Сан Джованні де Латерано]]), під царськими вратами.

Папа [[Юлій II]], обраний [[1503]] року, негайно найняв його на свою службу. Цей первосвященик надумав надати форми прямокутного театру маленькій долині, що розтяглася між колишнім папським палацом і будовами, зведеними папою [[Інокентій VIII|Інокентієм VIII]] — вони відділяли [[Музей Пія-Климента|Бельведер]] від старого палацу Ватикану. Юлій прагнув двома галереями, прокладеними схилами маленької долини, сполучити Бельведер і палац, щоб можна було сходами з подвійними маршами піднятися з долини дна до Бельведеру.