Осмоловський Юрій Йосипович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Редкан (обговорення | внесок)
Редкан (обговорення | внесок)
Рядок 28:
Народився у с. Забір'я Суразького повіту, Чернігівської губернії (нині Брянська область РФ). Останнє звання у російській армії — [[штабс-капітан]].
 
7 серпня 1917 р. був вибраний гласним в Одеську міську думу від блоку партій УПСР і УСДРП. Активно займався українізацією Одеського гарнізону. З листопада-грудня 1917 р. по січень 1918 р. — командир [[Гайдамацький курінь|1-го Гайдамацького куреня]] в Одесі. Відступив з Одеси разом із залишками куреня в січнікінці січня 1918 р. під [[Бої за Одесу (січень 1918)|натиском]] більшовицьких військ. Далі служив помічником коменданта в місті Прилуки. В травні 1918 р. був заарештований за звинуваченням у підготовці повстання проти гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадського]], знаходився в ув’язненні до листопада 1918 р.
 
Після звільнення прибув до штабу [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії]] у Фастові і був призначений командиром 2-го Дніпровського резервного полку, який ввійшов до складу [[Січові Стрільці|Осадного Корпусу]]. Після взяття Осадним Корпусом 14 грудня 1918 р. Києва був призначений старшиною з особливих доручень при військовому аташе Директорії в [[Грузинська Демократична Республіка|Грузинській демократичній республіці]], але до Тифлісу місія не доїхала через захоплення 18 грудня 1918 р. Одеси [[Добровольча армія|Добровольчою армією]]. З лютого 1919 р. - командир Запорізької зведеної дивізії, а з 15 березня 1919 р. — начальник Республіканської дивізії Дієвої армії УНР. Станом на 6 травня 1919 р. — помічник командувача [[Запорізький корпус Армії УНР|Запорізького корпусу Дієвої армії УНР]]. 3 15 травня 1919 р. до листопада 1919 р.— начальник [[Запорізька група армії УНР|7-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР]].