Дніпровська повітрянодесантна операція: відмінності між версіями

|conflict = Дніпровська повітряно-десантна операція

|partof = [[Битва за Дніпро]]<br/>[[Радянсько-німецька війна]]

|date = [[25 вересня]]&nbsp;— [[28 листопада]] [[1943]] року

|place = Сучасні [[Черкаська область|Черкаська]] та [[Київська область|Київська області]], [[Україна]]

|strength1 = 4 575 осіб

|strength2 = понад 10 000 осіб

|casualties2 = близько 3 000 загиблих

|campaign =

Затверджений Ставкою [[план операції]] передбачав наступне. Першим у район [[Канів|Канева]], у смузі наступу [[Воронезький фронт|Воронезького фронту]], повинен був десантуватися [[Корпус (армія)|корпус]] [[Командувач Повітряно-Десантних Військ|командувача повітряно-десантними військами]] [[генерал-майор]]а [[Затевахін Іван Іванович|Івана Затевахіна]]. Він складався з [[1-а повітряно-десантна бригада (СРСР)|1-ої]], [[3-я повітряно-десантна бригада (СРСР)|3-ої]] та [[5-а повітряно-десантна бригада (СРСР)|5-ої повітряно-десантних бригад]], загальною кількістю близько 10 тисяч чоловік. Корпус мав на озброєнні 24 [[гармата|гармати]] калібру 45&nbsp;мм, 180 [[міномет]]ів [[калібр]]ів 50 і 82&nbsp;мм, 378 [[Протитанкова рушниця|протитанкових рушниць]] та 540 [[кулемет]]ів.<ref>Советские воздушно-десантные.&nbsp;— Москва, 1980; Лисов И.&nbsp;И.&nbsp;Десантники.&nbsp;— Москва, 1968.</ref>

 

 

[[Ставка Верховного Головнокомандування]] затвердила цей план, але оперативна обстановка на цій ділянці [[фронт]]у дуже швидко змінилася та вимагала термінового початку десантування поблизу Дніпровського закруту, у районі Великого Букрина, де радянські війська досягли найбільшого успіху.

На користь повітряного десанту планувалося використовувати вогневу міць артилерійського корпусу прориву, для чого до складу десанту були введені артилеристи-коректувальники й була виділена [[ескадрилья]] літаків-коректувальників для управління [[артилерійський вогонь|артилерійським вогнем]]. Напередодні вже були визначені види вогню артилерії, позначені ділянки для нанесення [[Загороджувальний вогонь|загороджувального вогню]] за викликом десанту. Але артилерія так і не змогла провести [[Артилерійська підтримка|підтримку]] висадки десанту.

 

 

Вплив всіх цих негативних наслідків можливо було б мінімізувати, якби впродовж всієї операції велася постійна [[воєнна розвідка|розвідка]], і командування аналізувало можливі зміни оперативної обстановки. Однак, керівники операції, які проводили планування, переклали виконання цих завдань на другорядних виконавців, проявивши повну пасивність при підготовці такої масштабної [[Десант повітряний|висадки десантних військ]].

 

=== Початок операції ===

 

1-а, 3-я і 5-а гвардійські повітряно-десантні бригади надійшли у розпорядження [[Воронезький фронт|Воронезького]]; 4-а, 6-а і 7-а&nbsp;— [[Південний фронт (Велика Вітчизняна війна)|Південного фронтів]]. Було проведена переукладка [[парашут]]ів та укладка вантажів у [[повітряно-десантна техніка|парашутно-десантні м'які мішки]]. Після цього бригади були передислоковані залізницею в райони аеродромів [[Лебедин]], [[Смородине]] і [[Богодухів]] [[Сумська область|Сумської області]].<ref name="suk">Суконкин Алексей Сергеевич Лиса в курятнике. Вдв и Спн. Часть 3. История десантных и разведывательно-диверсионных войск СССР и России</ref>

До [[23 вересня]] була створена оперативна група повітряно-десантних військ, яка повинна була здійснювати [[Управління військами|управління десантами]]. Група розмістилася на аеродромі Лебедин, у безпосередній близькості від пункту управління оперативної групи [[Авіація далекої дії|авіації далекої дії]] і штабу [[2-а повітряна армія (СРСР)|2-ої повітряної армії]]. Незабаром група встановила прямий [[зв'язок]] зі штабом 40-ї армії, у смузі якої планувалось провести висадку першого десанту. [[Розвідувальна авіація]] 2-ї повітряної армії приступила до фотографування районів майбутнього десантування. В тил [[противник]]а для проведення дорозвідки районів десантування та обстановки були виведені розвідоргани 40-ї армії.

 

 

Віддалення аеродромів від районів викидання десанту складала 175—220 кілометрів, що теоретично дозволяло за одну ніч провести два-три [[Літако-виліт|літако-вильоти]] з цих аеродромів.

[[22 вересня]] передові частини Воронезького фронту захопили перші плацдарми за Дніпром. Вранці [[23 вересня]], [[генерал армії]] [[Ватутін Микола Федорович|М.&nbsp;Ф.&nbsp;Ватутін]] прибув на [[командний пункт]] [[40-а армія (СРСР)|40-ої армії]], де з доповідей розвідки з'ясував, що в запланованому районі висадки десанту значних сил противника не встановлено.

 

 

Радянська [[воєнна розвідка|розвідка]] знову ніяких змін обстановки не виявила.

Викидання десанту проводилося в умовах сильного [[Зенітний вогонь|зенітного вогню]] противника, внаслідок чого авіація далекої дії втратила три літаки. У одному зі збитих літаків знаходилося все управління 3-ї гвардійської бригади на чолі з командиром бригади [[полковник]]ом Красовським П.&nbsp;І.&nbsp;Всі вони загинули. Існує згадка Героя Радянського Союзу [[Кондратьєв Іван Петрович|Кондратьєва І. П.]], що [[командир]] 3-ї бригади підполковник Гончаров В. К. в одному з перших боїв був поранений і згодом евакуйований на [[По-2]] в тил. Можливо Гончаров, будучи командиром 1-ї бригади, після загибелі Красовського був призначений командиром вже висадженої 3-ї бригади і також десантувався в німецький тил.<ref name="suk"></ref>

 

 

 

== Ведення бойових дій ==