Унівська лавра: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 31:
Перша письмова згадка — у привілеї короля [[Ягайло|Владислава ІІ Яґайла]] 1395 р.
 
Заснований наприкінці XIV&nbsp;ст. князем [[Федір Любартович|Федором Любартовичем]]. У [[1401]] році король Владислав ІІ Ягайло своїм актом затвердив власність монастиря<ref name="У7">Uniów…&nbsp;— S. 807.</ref> (раніше монастирю надали [[Млинів]] та [[Якторів]]<ref>''[[Вечерський Віктор Васильович|Вечерський В.]]'' [[Українські монастирі (книга)|Українські монастирі]]…&nbsp;— С. 350.</ref>), будівництво якого завершили у [[1400]] році. Дерев'яні храм та монастир пізніше зруйнували татари.
 
У 1443 році король Владислав Варненчик надав право опіки над монастирем князю Миколі Пінському. У 1539 році король [[Сигізмунд I Старий]] монастир, який досі перебував у підпорядкуванні [[Митрополит Київський|київському митрополиту]], передав у розпорядження львівському православному єпископу [[Макарій (Тучапський)|Макарію Тучапському]]. Це рішення призвело до нападів на обитель, судових процесів. 30 липня 1542 року Сигізмунд І Старий розглянув суперечку між Львівсько-Галицьким єпископом та архимандритом.
Шляхтич (лицар) [[Лагодовський Олександр Ванько|Олександр Ванько Лагодовський]] з села [[Лагодів (Перемишлянський район)|Лагодів]] зцілився водою з місцевого джерела (в сні вказала на місце джерела сама Богородиця), тому з вдячності почав будувати мурований храм Успення Пресвятої Богородиці (у ньому був похований його дружиною Барбарою з Сенна<ref>''Boniecki Adam.'' [https://polona.pl/item/10355924/171 Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich]. Cz. 1.&nbsp;— t. 15.&nbsp;— 1912.&nbsp;— S. 163. {{ref-pl}}</ref>). Нащадки лицаря Лагодовського були поховані в монастирському храмі.
 
У 1539 році король [[Сигізмунд I Старий]] монастир, який досі перебував у підпорядкуванні [[Митрополит Київський|київському митрополиту]], передав у розпорядження львівському православному єпископу [[Макарій (Тучапський)|Макарію Тучапському]]. Це рішення призвело до нападів на обитель, судових процесів. 30 липня 1542 року Сигізмунд І Старий розглянув суперечку між Львівсько-Галицьким єпископом та архимандритом.
 
[[1542]]&nbsp;р. монастир став архимандрією. Перший архимандрит [[Анастасій Радиловський]]; потім [[Гедеон (Балабан)|Гедеон]] та [[Балабан Ісая|Ісая Балабани]] (усі нез'єдинені). Архимандритом з [[1668]] p.був [[Варлаам (Шептицький)|Варлаам Шептицький]], який перейшов на унію у [[1681]]&nbsp;р. За нього було зроблено високий земляний вал з ровом довкола монастиря.
 
У [[1549]]&nbsp;р. монастир зруйнували татари під час набігу. Шляхтич (лицар) [[Лагодовський Олександр Ванько|Олександр Ванько Лагодовський]] з села [[Лагодів (Перемишлянський район)|Лагодів]] зцілився водою з місцевого джерела (в сні вказала на місце джерела сама Богородиця), тому з вдячності почав будувати мурований храм Успення Пресвятої Богородиці (у ньому був похований його дружиною Барбарою з Сенна<ref>''Boniecki Adam.'' [https://polona.pl/item/10355924/171 Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich]. Cz. 1.&nbsp;— t. 15.&nbsp;— 1912.&nbsp;— S. 163. {{ref-pl}}</ref>). Нащадки лицаря Лагодовського були поховані вта монастирськомувідбудові храмімонастиря.
У [[1549]]&nbsp;р. монастир зруйнували татари під час набігу, потім був відбудований за сприяння лицаря [[Лагодовський Олександр Ванько|Олександра Ванька Лагодовського]].
 
<br/>У монастирі [[1606]] року [[Іван Вишенський]] написав «Посланіє до стариці Домнікії».
 
[[1648]]–[[1770]]&nbsp;рр. при монастирі діяла [[Унівська друкарня]], звідки походить багато відомих стародруків. Тут працювали українські друкарі [[Андрій Скольський]], Дмитро Кульчицький, [[Ставницький Семен|Симеон Ставницький]], а книжки прикрашали гравюрами Іллі, М. Зубрицького, Є. Завадовського, Мини, М. Фуглевича.
Рядок 79 ⟶ 78:
== Короткий опис ==
Зведено монастир, ймовірно, в XV&nbsp;ст. Він оточений високими стінами з бійницями й оборонними вежами. Храм на території виглядає з-за стін витонченим та легким, а при огляді його зі середини монастирських стін вражає міцними, справді фортечними мурами, бійницями та оригінальністю архітектури. На його контрфорсі зберігся герб [[Шептицькі|Шептицьких]].
 
== Усипальниця ==
Тут були поховані, зокрема:
* княгиня Олександра, дружина [[Андрій Гольшанський|Андрія Гольшанського]]<ref name="У7"/>
* [[Лагодовський Олександр Ванько]] (у церкві, дружиною Барбарою з Сенна<ref>''Boniecki Adam.'' [https://polona.pl/item/10355924/171 Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich]. Cz. 1.&nbsp;— t. 15.&nbsp;— 1912.&nbsp;— S. 163. {{ref-pl}}</ref>)
* {{джерело|нащадки лицаря Лагодовського були поховані в монастирському храмі.}}
 
== Примітки ==
Рядок 85 ⟶ 90:
== Література ==
* М. Грушевський. Історія України-Руси.
* [[Вечерський Віктор Васильович|Вечерський В.]]'' [[Українські монастирі (книга)|Українські монастирі]].''&nbsp;— К., Харків&nbsp;: ТзОВ «Інформаційно-аналітична аґенція „Наш час“», ВАТ «Харківська книжкова фабрика „Глобус“», 2008.&nbsp;— 400 с.: іл.&nbsp;— С. 350—355.&nbsp;— ISBN 978-966-1530-06-4, ISBN 966-8174-12-7. (серія)
* {{SgKP|XII|807|Uniów}}&nbsp;— S. 807—808. {{ref-pl}}