Білас Василь Дмитрович: відмінності між версіями

 

{{otherpersons|Білас}}

 

 

 

[[Файл:Білас Пласт.jpg|thumb|240px| Василь Білас в пластовому однострої]]

Народився [[17 вересня]] [[1911]] року в [[Трускавець|Трускавці]]. Після закінчення семирічної школи працював продавцем. Кілька разів його судили за участь у [[Пласт (організація)|Пласті]] в [[Дрогобич]]і. Належав до пластового куреня ім. Івана Богуна у Дрогобичі ([[Пластовий курінь число 73 імені Івана Богуна|пластовий курінь Івана Богуна у Львові]]).

 

{{Main|Напад на пошту в Городку}}

Василь Білас разом з іншими бойовиками [[ОУН]] здійснив грабіж пошти у місті Ґрудек Ягеллонський (тепер м. [[Городок (Львівська область)|Городок]] Львівської області).

 

Згідно з донесенням членів [[ОУН]], котрі діяли в Городку, було визначено час нападу на пошту та розроблено план дій. Група нападу складалася з дванадцяти чоловік. Двоє з них були з Дрогобиччини, з так званої трускавецької п'ятірки. Це — Василь Білас та [[Дмитро Данилишин]], які виявилися добрими виконавцями під час нападу на пошту в [[Трускавець|Трускавці]] та банк в [[Борислав]]і, а також під час вбивства польського державного діяча [[Тадеуш Голувко|Тадеуша Голувка]], що сталося [[29 серпня]] в [[Трускавець|Трускавці]]. Старшим у групі було призначено [[Юрій Березинський|Мирослава Юрія Березинського]] — брата дружини [[Шухевич Роман|Романа Шухевича]]. Згідно з планом, гроші повинні були взяти Василь Білас та Дмитро Данилишин, а решта учасників — забезпечити успішне виконання акції та відступ.

 

[[Файл:Процес Біласа і Данилишина.jpg|thumb|left|350px| Зліва направо: [[Василь Білас]], [[Дмитро Данилишин]], [[Маріян Жураківський]] під час судового процесу 17-22.12.1932 р. у Львові]]

[[30 листопада]] було похмуро і сиро, запалений шувар не розгорівся — отже, план нападу уже на цьому етапі зривався. Несподівано виявилось, що пошта має добре озброєну охорону, і коли бойовики, ввійшовши в середину, наказали піднести в гору руки і не рухатись, на них посипались постріли. В результаті перестрілки було смертельно поранено Юрія Березецького та Володимира Старика.

В той час надійшов священик Киндій і намагався заспокоїти натовп, хоч це йому давалося нелегко. По його словах, коли незнайомі йому люди прийшли до тями, вони зблизились і взялись за руки. Потім вищий промовив: «Ми є члени української організації. Ми боремось за [[Україна|Україну]]. Як ви будете так воювати, то України ніколи не будете мати!». Потім вони поцілувались на прощання. Люди похилили голову і не знали що робити, а тим часом надійшла поліція.

 

Адвокатський захист Василя Біласа та Дмитра Данилишина оплатив [[Каленик Лисюк]]<ref>[http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/03/16/31888/ Карпатська Україна та її армія у фотографіях Каленика Лисюка]

</ref>.

Данилишина, Біласа, [[Жураківський Маріян|Жураківського]] було засуджено до смертної кари. Потім Жураківського було помилувано: його засудили до 15 років ув'язнення.

 

 

[[Файл:Bilas Danylywyn.jpg|thumb|400px|Могили Василя Біласа і Дмитра Данилишина на Янівському кладовищі 12грудня 2007 року. На могилах лежать курінні хустки [[Пластовий курінь число 73 імені Івана Богуна|пластового куреня ім. Івана Богуна]]]]

[[Категорія:Пластуни куреню Богуна]]

[[Категорія:Уродженці Трускавця]]

[[Категорія:Почесні громадяни Трускавця]]

[[Категорія:Поховані на Янівському цвинтарі]]