Рикетсіози: відмінності між версіями

| NameНазва = Рикетсіози

| ImageЗображення = Rocky_mountian_spotted_fever.jpg

| CaptionПідпис = ВисипанняВисип при плямистій гарячці Скелястих Гір — хворобі, що є однією з найтяжчих за клінічним перебігом представників рикетсіозів.

'''РикетсіозиРикетсіо́зи''' ({{lang-en|Rickettsiosis, Rickettsial Infection}}) — це велика група гострих трансмісивних [[інфекційні захворювання|інфекційних захворювань]], які спричиняютьсяспричинюють своєріднимисвоєрідні внутрішньоклітиннимивнутрішньоклітинні мікроорганізмамимікроорганізми — [[Rickettsiaceae|рикетсіямирикетсії]].

Сьогочасне поділенняподіляння рикетсіозів значно відрізняється від того, що існувало у ХХ столітті. Класифікація рикетсій постійно змінюється через удосконалення методів ідентифікації та підходів до критерію роду та видів.

В родині Rickettsiaсeae на сучасному етапі виділяють род ''Rickettsia'', який включає щонайменше 22 види, що спричиняютьспричинюють хвороби у людей. Захворювання, щоякі зумовленіпороджують істиннимиістинні представникамипредставники роду ''Rickettsia'' (за К. Вільямсом з співавт., 2007 р.), поділяєтьсяподіляють на:

** [[кліщовийКліщовий висипний тиф Північної Азії|Кліщовий рикетсіоз або кліщовий висипний тиф Північної Азії]];

** [[Астрахань|Астраханська]] плямиста гарячка;

** Американський рикетсіоз Північної Каліфорнії (поки що загальноприйнятної назви немає), спричиненийякий спричинює ''Rickettsia species 364D'';

** Гарячка без висипань або рикетсіоз, спричиненийяку спричинює ''Rickettsia helvetica'' (поки що загальноприйнятної назви немає);

Строго кажучи саме перераховані вище хвороби і є істинними рикетсіозами, ввійшлищо ввведені до «Берджийського довідника бактеріологічної систематики» ({{lang-en|Bergey's Manual of Systematic Bacteriology}}, 1984 рік). З них не всі поширені в Україні&nbsp;— можуть зустрічатисявиникнути епідемічний<ref>Як правило, це рецидивна форма епідемічного висипного тифу&nbsp;— хвороба Брілла-Цінссера</ref> та ендемічний висипні тифи, марсельська гарячка, везикульозний рикетсіоз.

Як видно з представленої класифікації, велика кількість рикетсійних хвороб ще не класифікованікласифікували<ref>Некласифіковані рикетсіози не ввійшли до МКХ-10, їх відносять до підрозділу «Рикетсіоз неуточнений»</ref>. З них астраханська плямиста гарячка та TIBOLA (кліщова лімфаденопатія) (DEBONEL) були вже зафіксовані в Україні у окремих хворих.

У XX столітті до рикетсіозів відносили ще збудників, які на сьогоднішній час виділені в інші генераціїкласифікаційні групи через їхню значну відмінність від справжніх рикетсій. Це [[Ку-гарячка]], щояку колись розглядаласьрозглядали в особливій групі пневмотропних рикетсіозів, нині звідти виключена., а збудника віднесеновіднесли до окремої родини [[Coxiellaceae]]. [[Волинська гарячка|Волинська або траншейна (окопна) гарячка]], пароксизмальний рикетсіоз,<ref>ВідкритийВідкрили і описанийописали лишейого тільки в Україні в 1945-50 рр.рроках, нині нев зарєстрованийприродних уумовах природіне фіксують.</ref>що колись входиливідносили до групи пароксизмальних рикетсіозів, нині виведені з групи рикетсіозів, їх збудники введенівнесені до особливої родини Bartonellaceae, куди входять й збудники [[Хвороба котячих подряпин|хвороби котячої подряпини]], системного бартонельозу, та інтощо. Хоча Ку-гарячка й волинська гарячка в [[Міжнародний класифікатор хвороб|МКХ-10]] і входятьвнесені вдо блокблоку «Рикетсіози», але треба пам'ятати, що ця класифікаціяМКХ-10 була створенастворили ще в 1993 році, й тому в подальшому переглядіподальшій МКХ-11 такі зміни, що відбулися, будуть імовірноймовірно враховані.

Рикетсії&nbsp;— облігатні внутрішньоклітинні [[бактерії]], паразити, що не розмножуються всередині [[Вакуоля|вакуолей]] клітин хазяїна та не паразитують у [[Лейкоцити|лейкоцитах]]. Розмножуються вони в [[Цитоплазма|цитоплазмі]] клітин. Розміщуючись спочатку біля ядра, рикетсії поступово заповнюють всю клітину, що призводить до її загибелі. Рикетсії здатні утворювати ендотоксин, зв'язаний з їхньою мембраною. При нагріванні та обробці формаліном[[формалін]]ом він втрачає токсичність, але зберігає свої антигенні[[антиген]]ні властивості, що дає змогу використовувати це для створенняформування у лдейлюдей штучного [[імунітет]]у. Найбільшу антигенну активність має оболонка рикетсій. Подібність антигенної структури різних видів призводить до формування перехресного імунітету, що необхідно враховувати при проведенні [[Серологія|серологічних]] реакцій. Рикетсії не утворюють [[L-форми|L-форм]] під впливом [[антибіотик]]ів, що обумовлює відсутність резистентності до них.

Рикетсії нестійкі у [[Навколишнє середовище|навколишньому середовищі]]: при нагріванні до 60˚С гинуть через декілька хвилин, швидко нейтралізуються під дією 0,5% розчину формаліну, [[фенол]]у, [[Діетиловий етер|етеру]], [[спирт]]у; проте добре переносять висушування до 2 місяців та більше. Для забарвлення рикетсій застосовують методику Романовського-Гімза. За [[Фарбування за Грамом|Грамом]] вони забарвлюються [[Грам-негативні бактерії|негативно]]. Поліморфізм рикетсій обумовлюєтьсяобумовлений фазою їх розвитку: ниткоподібні форми&nbsp;— рання фаза, [[Паличкоподібні бактерії|палички]] та [[коки]]&nbsp;— кінцева. Форми, які фільтруються&nbsp;— незрілі, вони набувають [[патогенність|патогенності]] та імуногенності лише після пасажів на курячих ембріонах.

* Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. [[Голубовська Ольга Анатоліївна|О.&nbsp;А.&nbsp;Голубовської]]).&nbsp;— Київ: ВСВ «Медицина».&nbsp;— 2012.&nbsp;— С. 778&nbsp;— 12с12 с. кольор. вкл. (О.&nbsp;А.&nbsp;Голубовська, [[Андрейчин Михайло Антонович|М.&nbsp;А.&nbsp;Андрейчин]], [[Шкурба Андрій Вікторович|А.&nbsp;В.&nbsp;Шкурба]] та ін.) ISBN 978-617-505-214-3