Ради депутатів: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Perohanych перейменував сторінку з Ради депутатів трудящих на Ради поверх перенаправлення |
|||
Рядок 8:
В [[1905]]–[[1907]] роках, під час так званої [[Революція 1905—1907|Першої російської революції]] — народних заворушень в період кризи царської держави внаслідок поразки у [[Російсько-японська війна|російсько-японській війні]]. Ради стихійно<ref>[http://piter.anarhist.org/volin1-2-02.htm Всеволод Волін. Невідома революція 1917–1921]</ref> виникли як громадсько-політичні організації, складені з представників різних міських соціальних верств та позапартійних.
В 1917 на хвилі наступної державної кризи царської Росії та посилення опозиційної суспільної активності та популярності «рад», [[більшовики]] кинули гасло: «Вся влада радам», прагнучи одночасно опанувати їх. Під цим гаслом відбулася Жовтнева революція, а під час гром. війни в радах закріплено владу компартії, з якою співпрацювали відлами есерів, меншовиків та ін. груп.
'''Ра́да робітни́чих, селя́нських і червоноармі́йських депута́тів''' ({{lang-ru|Совет рабочих, крестьянских и красноармейських депутатов}}) — виборні населенням на певний термін колегіальні представницькі органи в період становлення [[радянська влада|радянської влади]] в [[російська імперія|Росії]] на початку [[XX]] століття.
Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів обиралась в окремих або декількох населених пунктах. До їхнього складу окрім більшовиків, входили також [[меншовики]], [[есери]] та [[бундівці]]. Восени [[1917]] року [[більшовики]] та ліві [[есери]] Рад усіх рівнів визнали всі декрети [[радянська влада|Радянської влади]] та визначили необхідність об'єднання всіх рад в '''Ради робітничих, солдатських та селянських депутатів'''. Почалось злиття Центральних виконавчих комітетів [[рада селянських депутатів|Рад селянських депутатів]] і [[рада робітничих і солдатських депутатів|Рад робітничих і солдатських депутатів]]. На [[III Всеукраїнський з'їзд Рад|III Всеукраїнському з'їзді Рад]] була затверджена ''Декларація прав робітничого народу'', яка оголошувала Росію Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. [[15 січня]] [[1918]] року був прийнятий ''Декрет про створення Робітничо-Селянської Червоної Армії'' і Ради стали називатись ''Радами робітничих, селянських і червоноармійських депутатів''. До березня 1918 року об'єднання було завершене на місцях. Утворилась єдина система Рад.
В Україні у 1918–1919 в сіль. місцевостях укр. есери творили свої Р. сел. та солдатських депутатів, але більшовики їх або розігнали, або захопили в свої руки. В укр. містах партнерами більшовиків у радах до 1920 були боротьбісти, а до 1925 укапісти.
У 1920–1929 були намагання комбінувати централізм з децентралізацією. На самому низу існували сіль. та міські ради, обирані місц. населенням. В адміністративних одиницях вищого типу (райони, округи, губ.) відбувалися з'їзди рад: міськ. і сіль. ради посилали делегатів на районові з'їзди, які своєю чергою разом з радами більших міст брали участь у творенні округових з'їздів, округові з'їзди, формували губ. органи влади, а губернія з'їзди посилали депутатів на Всеукр. з'їзд рад. Подібна система існувала в РРФСР. З'їзди обирали виконавчі комітети, при яких творився адміністративний апарат. Апарат міських і сіль. рад був незначний. Виборчий механізм був у руках партії, яка дбала про «класовий склад» рад, з'їздів та їх апаратів. За виборчим правом робітництво міст мало втричі більше голосів і депутатів на з'їздах, ніж селянство. В цьому полягала т. зв. «диктатура пролетаріяту». Централізм цієї системи полягав у підпорядкуванні місц. органів по потрійній лінії: а) з'їзди рад і ради були підпорядковані вищим органам «диктатури пролетаріату» аж до Всеукр. Центр. Виконавчого Комітету (ВУЦВК); б) виконавчі комітети були підпорядковані вищим з'їздам рад та їх виконавчим комітетам, а в центрі — ВУЦВК і Раді Народився Комісарів УРСР; в) відділи (інспектури) підлягали вищим відділам, а в центрі — окремим нар. комісаріатом. Кожне розпорядження нижчого органу могло бути змінене або скасоване вищим органом, якщо воно було незаконне або недоцільне. Інструкції, циркуляри й розпорядження вищих органів були обов'язкові для нижчих. Контакт нижчих органів з вищими відбувався в інстанційному порядку. Елементи децентралізації мали полягати в тому, що а) особовий склад місц. органів визначався не шляхом призначення, а шляхом виборів, хоч фактично про персональні справи вирішувала партія; б) у межах законних компетенцій ради і їхні з'їзди вважалися найвищою владою на їх території; в) місц. влада мала своє майно і бюджет. Тоді ще не було всеохопного держ. плану і бюджету. Бюджет територіальної одиниці укладався автономно й тільки затверджувався вищими органами.
| |||