Поділля: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 184:
За даними літописів, весною [[1393]]<ref name="МГ171">''М. Грушевський.'' Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 171.</ref> князь [[Вітовт]] пішов на Поділля походом, але через сутичку ще й київським князем Володимиром відклав похід на осінь. [[Федір Коріятович]] покликав на допомогу угорських князів та волохів, а сам виїхав до Угорщини, певне, за новою допомогою. Витовт в час відсутності Федора Коріятовича восени 1393 взяв подільські «городи» (також воєводу Нестака), поставив своїх старост.<ref name="МГ171"/> Грушевський датував захоплення Поділля Витовтом осінню 1393 чи 1394 року через відсутність джерел.<ref name="МГ171"/> В. Михайловський вказує 1394-й останнім роком правління князя Федора Коріятовича,<ref>''Михайловський В.'' Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.)… — С. 34.</ref> з чим погоджується Мирон Капраль.<ref>[http://shron.chtyvo.org.ua/Kapral_Myron/Podilska_shliakhta_XIVXVI_stolit_u_doslidzhenni_Vitaliia_Mykhailovskoho.pdf Мирон КАПРАЛЬ (Львів). Подільська шляхта XIV—XVI століть у дослідженні Віталія Михайловського «Михайловський В. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI століття».] — С. 697.</ref>
Вітовт, захопивши Поділля, поділив його на 2 частини: '''західну''' (Кам'янець, [[Смотрич (смт)|Смотрич]], [[Скала-Подільська|Скалу]], [[Бакота|Бакоту]], [[Червоногород]] та ін.) продав [[Ягайло]]ві (після просьби; за 40 тис. гривень чи кіп<ref>''М. Грушевський.'' Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 174.</ref>, який грамотою від 13 червня 1395 надав його «на вічність» ({{lang-la|plene iure ducali}}) краківському воєводі [[Спитко II з Мельштина|Спитка Мельштинського]],<ref>''М. Грушевський.'' Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 174—175.</ref> а [[Вінниця| Вінницю]], [[Меджибіж]] та Бозьк (Божськ) залишив собі, [[Брацлав]], [[Крем'янець]], [[Сокілець (Дунаєвецький район)|Сокілець]], [[Хмільник]], відійшли до ВКЛ, [[намісник]]ом був [[Петро Гастольд|Петро Гаштовт]].
[[1394]] рік став початком «сорокалітньої війни» (1394—1434 рр.) між Литвою та Польщею за Поділля, в якій найпослідовнішим супротивником Польщі виступав брат [[Ягайло|Яґайла]] — литовський князь [[Свидригайло]].
Після смерті Спитка з Мельштина у битві на Ворсклі у 1399 році Ягайло не захотів залишати Поділля в руках його вдови та віддав край князю Свидригайлу (підписувався з серпня 1400 {{lang-la|Dei gratia dux Podolie}}) з умовою, що замки він міг надавати в управління тільки полякам, щоб не втратити можливість потім приєднати Поділля як провінцію до Корони. Це надання не зовсім задовольнило Свидригайла, який готувався до подільшої боротьби, причому, опираючись в основному на русинів та литвинів, інколи отримував прихильників і серед поляків.
На початку [[1402]] року Свидригайло вирушив до Прусії, де уклав угоду. Ягайло наказав відібрати Поділля від бунтаря, однак несподівано зіткнувся з опором старост (навіть поляків). Але через деякий час вони вислали до короля послів з заявою про визнання покори. Для посилення контролю над ситуацією Ягайло виїхав на Поділля (в серпні був у Кам'янці, потім у Червоногороді).<ref>''М. Грушевський.'' Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 177.</ref> [[1411]] року [[Вітовт]] отримав від Ягайла Поділля, краєм керували старости (намісники) великого князя Литви.<ref>''М. Грушевський.'' Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 178.</ref>
| |||