Гарячка Рифт Валлі: відмінності між версіями

Хоча хвороба у тварин була описана ще у 1915&nbsp;р., але збудник її був вперше виявлений англійськими [[ветеринар]]ами Р. Добні і Д. Хадсоном разом з відомим [[Вірусологія|вірусологом]] {{не перекладено|Сіріл Гарнхем|П. С. Гарнхемом|en|Cyril Garnham}} у 1931&nbsp;р. під час розслідування [[епізоотія|епізоотії]] серед овець на одній фермі біля озера [[Найваша (озеро)|Найваша]] у [[Велика Рифтова долина|Ріфтовій долині]] ({{lang-en|Rift Valley}}) в [[Кенія|Кенії]]<ref>Daubney, R., Hudson, J. R., & Garnham, P. C. (1931). Enzootic hepatitis of Rift Valley Fever, an undescriptible virus disease of sheep, cattle and man from East Africa. Journal of Pathology and Bacteriology 34(4):543-579 doi:10.1002/path.1700340418.</ref>. Через його поширення у цій долині він і отримав відповідну назву. Відтоді хвороба реєструвалася у [[Південна Африка|Південній]] і [[Центральна Африка|Центральній Африці]], часто у вигляді епізоотій й [[епідемія|епідемій]]. У 1950&nbsp;р. були описані вперше випадки цієї хвороби у людей, які хворіли під час (1950–19511950—1951&nbsp;рр.) значної епізоотії серед овець у Південній Африці (загинуло 100&nbsp;тис. особин, зареєстровано 600&nbsp;тис. викиднів). Найсерйозніші епізоотії у подальшому були зафіксовані у басейні [[Сенегал (річка)|річки Сенегал]] в [[Сенегал]]і і на півдні [[Мавританія|Мавританії]] (1987&nbsp;р.), у Кенії та [[Сомалі]] (1997–19981997—1998&nbsp;рр.). У 1977&nbsp;р. вірус зумів перетнути [[Сахара|Сахару]] і спричинив епідемію в [[Єгипет|Єгипті]] з ураженням близько 200&nbsp;тис. людей і 594 померлими від цієї хвороби у стаціонарах<ref>Bird, B. H., Ksiazek, T. G., Nichol, S. T., & MacLachlan, N. J. (2009). Rift Valley fever virus. Journal of the American Veterinary Medical Association, 234(7), 883–893883—893. doi:10.2460/javma.234.7.883</ref>, також хвороба тоді поширилась на [[Мадагаскар]]. А от у 1997–19981997—1998&nbsp;рр. велика епізоотія і епідемія хвороби сталася в Кенії, Сомалі і [[Танзанія|Танзанії]], а у вересні 2000&nbsp;р. випадки захворювання були зареєстровані у [[Саудівська Аравія|Саудівській Аравії]] і [[Йемен]]і. На кінець лютого 2001&nbsp;р. у Саудівській Аравії було госпіталізовано 884 пацієнти, 124 з них загинуло. У Йемені зареєстровано було 1&nbsp;087 випадків гарячки Ріфт Валлі, 121 хворий помер<ref>[http://wwwnc.cdc.gov/eid/article/8/12/02-0195_article.htm Genetic Analysis of Viruses Associated with Emergence of Rift Valley Fever in Saudi Arabia and Yemen, 2000-01]</ref>. Це була перша зафіксована поява гарячки Ріфт Валлі за межами африканського континенту, що викликало побоювання відносно її можливого поширення в інші частини Азії, Європу і Америку.

Швидко інактивується ліпідними розчинниками ([[Діетиловий етер|ефір]], [[хлороформ]], [[натрієвий деоксіхолат]]), низькими концентраціями [[формалін]]у, але великими концентраціями [[Гіпохлорит натрію|натрію]] або [[Гіпохлорит кальцію|кальцію гіпохлориту]] (залишковий [[хлор]] повинен перевищити 5000&nbsp;ppm). Виживає при висушуванні, заморожуванні, в [[аерозолі]] при 23&nbsp;°C і 50-85&nbsp;% [[Вологість повітря|вологості]]. Може виживати під дією 0,5&nbsp;% розчину [[фенол]]у при 4&nbsp;°C протягом 6 місяців.

Вірус гарячки Ріфт Валлі здатний інфікувати багато видів тварин, призводячи до розвитку тяжких захворювань й серед свійських тварин, включаючи [[Велика рогата худоба|велику рогату худобу]], овець, верблюдів і кіз. Вівці чутливіші до інфекції, чим велика рогата худоба і верблюди. Більше 90&nbsp;% інфікованих ягнят помирає. Показник викиднів серед інфікованих вагітних овець досягає майже 100&nbsp;%. Першим проявом спалаху гарячки Ріфт Валлі серед тварин часто буває хвиля нез'ясовних викиднів серед худоби. Джерелом інфекції є деякі [[гризуни]], дикі жуйні тварини ([[буйволи]], [[антилопи]], [[гну]] тощо), окремі види мавп тощо. Свині, коні, птахи, [[рептилії]] та [[амфібії]] до гарячки Ріфт Валлі стійкі. Як правило, значні епізоотії спостерігаються з періодичністю 10-15 років, що збігається з періодами значних злив, однак між такими епізоотіями є окремі спалахи і, іноді, роки благополуччя, коли не відбуваються захворювання у тварин, а виживання вірусу відбувається у популяції комарів внаслідок трансоваріальної передачі.

Тоді як більшість випадків захворювання людей перебігають відносно легко, у незначної долі пацієнтів відзначається тяжкий перебіг. Зазвичай в такому випадку має місце поява одного або сполучення декількох з трьох явних синдромів: очна форма (у 0,5-2&nbsp;% паціентів серед усіх захворілих), менінгоенцефалітична форма (менш ніж у 1&nbsp;%) або геморагічна форма (менш ніж у 1&nbsp;%).

При цій формі хвороби звичайні симптоми, що їх спостерігають і при легкому перебігу, але відбувається зміна перебігу через ураження сітківки очей. Як правило, ураження очей відбуваються через 1-3 тижні після появи перших симптомів гарячки Ріфт Валлі. Пацієнти зазвичай скаржаться на розпливчатий або ослаблений зір. Через 10-12 тижнів хвороба може пройти сама по собі без яких-небудь тривалих наслідків. Проте при ураженнях [[Жовта пляма|жовтої плями]] у 50&nbsp;% хворих відбувається постійна втрата зору. Смерть серед пацієнтів з однією лише очною формою хвороби відбувається казуїстично.

Хвороба зазвичай закінчується одужанням, летальні наслідки спостерігається рідко (1-1,5&nbsp;% випадків), проте при тяжкому перебігу показники летальності коливаються від 5 до 16&nbsp;%, досягаючи навіть 50&nbsp;% при геморагічних проявах. Можлива інвалідізація через сліпоту, [[парез]]и й [[параліч]]і.

Помірно сприйнятливі, у них часто трапляється безсимптомна інфекція або гостре захворювання з гарячкою тривалістю 24-96 годин, суха шкіра, порушення носового дихання і надмірне слиновиділення, зниження апетиту, слабкість, кривавий/смердючий пронос, зменшення надою молока у корів, викидні доходять до рівня 85&nbsp;% у стаді.

Надзвичайно сприйнятливі, в них спостерігають біфазну гарячку(40-42&nbsp;°C), яка стихає тільки перед смертю, [[Анорексія|анорексію]], відсутність рухливості, слабкість, байдужість, черевний біль, задишку. Смерть наступає впродовж 24-36 годин від початку хвороби у 90&nbsp;% заражених тварин.

Ягнята значно сприйнятливі&nbsp;— у них може розвиватися хвороба з найгострішим перебігом і відбуватися раптова смерть без клінічних ознак, а от у дорослих овець часто є гострий перебіг з гарячкою (41-42&nbsp;°C) тривалістю 24-96 годин, анорексією, слабкістю, апатичністю, малорухливістю. задишкою, блюванням, кривавим/смердючим проносом, слизово-гнійним носовим секретом, жовтяницею. Гине не більше 10&nbsp;% хворих дорослих особин. У вагітних овець кількість викіднів сягає 100&nbsp;%. У кіз розвивається перебіг, що нагадує такий у овець, але рівень викиднів значно менший.