Вікіпедія

Вальтер фон дер Фоґельвайде: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Sanya3 (обговорення | внесок)
131 432 редагування
м додана Категорія:Поети XII століття з допомогою HotCat
Немає опису редагування
Рядок 28:
 
== Біографія ==
Вальтер фон дер Фоґельвайде жив у другій половині 12 — першій половині 13 століття, тобто в той час, коли завершувався всебічний розвиток середньовічного життя. Разючими є і літературні здобутки цього століття, серед них певне місце зайняла творчість цього мінезингера.<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры">[http://early-music.narod.ru/biblioteka/ivanov-tr-tr-min-09.htm К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры]</ref>. Час і місце народження Вальтер фон дер Фоґельвайде точно не відомі. Новітні дослідники відносять час його народження до десятирічного періоду від 1160 до 1170 року і стверджують, що він народився в [[Тіроль|Тіролі]], поблизу Клаузена, в Ейзакській долині, в садибі Фоґельвайде, в родині, яка належала до нижчого, так званого служилого дворянства.
 
Час і місце народження Вальтер фон дер Фоґельвайде точно не відомі. Новітні дослідники відносять час його народження до десятирічного періоду від 1160 до 1170 року і стверджують, що він народився в [[Тіроль|Тіролі]], поблизу Клаузена, в Ейзакській долині, в садибі Фоґельвайде, в родині, яка належала до нижчого, так званого служилого дворянства.
[[Файл:Walther von der Vogelweide Rechnung.png|міні|ліворуч|300пкс|Єдина письмова згадка про Вальтер фон дер Фоґельвайде, 1203]]
Відносно вірогідне зображення Вальтер фон дер Фоґельвайде залишилось в мініатюрах знаменитого «[[Манесський кодекс|Манесського кодексу]]» ({{lang-de|Manessischer Codex}}), що містить в собі вірш мінезингерів і нині зберігається в [[Берлін]]і та в «Weingärtner Liederhandschrift», початку 14 століття. (Видана в 6-му томі {{lang-de|«Bibliothek des Litterarischen Vereins in Stuttgart»}}, 1843).<ref name="Вальтер фон дер Фогельвейде">[http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/18938/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%80 Вальтер фон дер Фогельвейде]</ref>
Про себе поет говорив, що він зовсім некрасивий чоловіків, що лице його має не зовсім вдалий вигляд. Він навіть дивується з того, що хорошого могла знайти в ньому його дама, яка бачить тисячі красивих чоловіків. Причина, можливо, полягає в тому, заявляє він з деяким лукавством, що він розуміється в мистецтві.<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>.
 
Вальтер фон дер Фоґельвайде часто скаржився на свою бідність, і це змусило його використати свій поетичний дар як на засіб для життя.<ref name="Вальтер фон дер Фогельвейде"/>▼
{{цитата|«Співати та розповідати навчився я в Австрії»<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>}} — каже поет, тобто, залишивши в 1188-90 році батьківський дім, Вальтер фон дер Фоґельвайде переселився до [[Відень|Відня]], де й навчався віршованого мистецтва при пишному дворі герцогів Бабенбергських. У той час в Австрії правив герцог [[Фрідріх I (герцог Австрії)|Фрідріх Католик]], син [[Леопольд V (герцог Австрії)|австрійського герцога Леопольда]], який захопив у полон англійського короля [[Річард Левине Серце|Річарда Левине Серце]], що повертався додому з [[Палестина|Палестини]] після участі в [[Третій хрестовий похід|Третьому хрестовому поході]]. Придворним поетом Фрідріха був [[Рейнмар фон Хагенау|Рейнмара фон Хагенау]], на прізвисько Старий ({{lang-de|Reinmar der Alte}}), якого Вальтер фон дер Фоґельвайде наслідував у своїх ранніх творах і вчився у нього складати пісні. У 1195 році Фрідріх стає [[хрестоносці|хрестоносцем]] і через два роки відправляється в Палестину, де помер в 1198 році під час хрестового походу. Достовірно не відомо, чи брав Вальтер фон дер Фоґельвайде участь у поході в Палестину (1197-98 роках) разом зі своїм покровителем, але його смерть принесла поету велику втрату. Він покинув Відень і став поневірятися по різних місцях [[Австрія|Австрії]], [[Німеччина|Німеччини]] та [[Франція|Франції]], як мандрівний [[шпільман]]. Бродяжництво його тривало близько двадцяти років. Сам поет у своїй пісні, складеній ним пізніше, скаже, що початок його бродячого, тяжкого життя збігається зі смертю його покровителя.▼
{{цитата|«Коли Фрідріх австрійський став насолоджуватися духовним життям, а тіло його померло, тоді я почав втискати глибоко в землю свої чоботи; мої зарозумілі журавлині кроки змінилися повзучою ходою павича, а голова моя опустилася до самих колін».<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>}}.▼
 
▲Вальтер фон дер Фоґельвайде часто скаржився на свою бідність, і це змусило його використати свій поетичний дар як на засіб для життя.<ref name="Вальтер фон дер Фогельвейде"/>
{{цитата|«Співати та розповідати навчився я в Австрії».<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры">[http://early-music.narod.ru/biblioteka/ivanov-tr-tr-min-09.htm К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры]</ref>}} — каже поет, тобто, залишивши в 1188-90 році батьківський дім, Вальтер фон дер Фоґельвайде переселився до [[Відень|Відня]], де й навчався віршованого мистецтва при пишному дворі герцогів Бабенбергських.
▲У той час в Австрії правив герцог [[Фрідріх I (герцог Австрії)|Фрідріх Католик]], син [[Леопольд V (герцог Австрії)|австрійського герцога Леопольда]], який захопив у полон англійського короля [[Річард Левине Серце|Річарда Левине Серце]], що повертався додому з [[Палестина|Палестини]] після участі в [[Третій хрестовий похід|Третьому хрестовому поході]]. Придворним поетом Фрідріха був [[Рейнмар фон Хагенау|Рейнмара фон Хагенау]], на прізвисько Старий ({{lang-de|Reinmar der Alte}}), якого Вальтер фон дер Фоґельвайде наслідував у своїх ранніх творах і вчився у нього складати пісні. У 1195 році Фрідріх стає [[хрестоносці|хрестоносцем]] і через два роки відправляється в Палестину, де помер в 1198 році під час хрестового походу. Достовірно не відомо, чи брав Вальтер фон дер Фоґельвайде участь у поході в Палестину (1197-98 роках) разом зі своїм покровителем, але його смерть принесла поету велику втрату. Він покинув Відень і став поневірятися по різних місцях [[Австрія|Австрії]], [[Німеччина|Німеччини]] та [[Франція|Франції]], як мандрівний [[шпільман]]. Бродяжництво його тривало близько двадцяти років. Сам поет у своїй пісні, складеній ним пізніше, скаже, що початок його бродячого, тяжкого життя збігається зі смертю його покровителя.
▲{{цитата|«Коли Фрідріх австрійський став насолоджуватися духовним життям, а тіло його померло, тоді я почав втискати глибоко в землю свої чоботи; мої зарозумілі журавлині кроки змінилися повзучою ходою павича, а голова моя опустилася до самих колін».<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>}}
[[Файл:Codex Manesse Sängerkrieg auf der Wartburg.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Вальтер є одним із зображених в [[Манесський кодекс|Манесському кодексі]]]]
Ця [[Гіпербола (література)|гіпербола]] аргументує ту фатальну зміну, яка сталася в його житті. Він з'являється при різних дворах, відвідує то духовних, то світських володарів, жадає подарунків і дякує за них. До нашого часу збереглася примітка, занесена в видаткову книгу Пассауського єпископа Вольфгера 12 листопада 1203; з неї ми дізнаємося, що проїжджий [[єпископ]] подарував поетові в [[Цейсельмауер]]і на [[Дунай|Дунаї]] (в Нижній Австрії) грошей на придбання шуби.<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>.
 
В цей час, коли доля стала мінливою, поет, подорожуючи, вивчає навколишній світ, стає мудрішим. Подорожі збагачували і його музичний запас: поет слухав мелодії від [[Ельба|Ельби]] до [[Рейн]]у, до [[Угорщина|Угорщини]], від [[Сена|Сени]] до [[Мура (річка)|Мури]], від [[За]] до [[Драва|Драви]]. Він їздив верхи зі своїм незмінним інструментом — [[гіга|гігою]]. Він співав не тільки при дворах князів, а й на вулицях, грав для танців і хороводів простих людей. Виїжджаючи, з думкою про свій денний заробіток, він звертався до Бога з молитвою, в якій просив подарувати йому щастя та небесне заступництво. До нашого часу збереглася його ранкова молитва, чарівна по своїй дитячій простоті та безпосередності. Поет благає Бога про те, щоб він подбав про нього, як, в свою чергу, колись і сам Він, і Його Матір були предметом турботи [[архангел Гавриїл|архангела Гавриїла]], який вірно Їм служив.<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>.▼
В цей час, коли доля стала мінливою, поет, подорожуючи, вивчає навколишній світ, стає мудрішим.
▲Подорожі збагачували і його музичний запас: поет слухав мелодії від [[Ельба|Ельби]] до [[Рейн]]у, до [[Угорщина|Угорщини]], від [[Сена|Сени]] до [[Мура (річка)|Мури]], від [[За]] до [[Драва|Драви]]. Він їздив верхи зі своїм незмінним інструментом — [[гіга|гігою]]. Він співав не тільки при дворах князів, а й на вулицях, грав для танців і хороводів простих людей. Виїжджаючи, з думкою про свій денний заробіток, він звертався до Бога з молитвою, в якій просив подарувати йому щастя та небесне заступництво. До нашого часу збереглася його ранкова молитва, чарівна по своїй дитячій простоті та безпосередності. Поет благає Бога про те, щоб він подбав про нього, як, в свою чергу, колись і сам Він, і Його Матір були предметом турботи [[архангел Гавриїл|архангела Гавриїла]], який вірно Їм служив.<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>
 
{{цитата|«Як про Неї і про Тебе самого, коли Ти лежав ще в яслах, Немовля в людстві, але Предвічний, як Бог, дбав святий ангел у присутності осла і домашніх тварин і служив Вам вірно, як личило, виявляючи свою небесну доброту, так і Ти подбай тепер про мене!»<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>}}
Рядок 49 ⟶ 48:
Часто таким співакам доводилось поживитись за рахунок щедрих аристократів. Отримуючи від них дари, вони вихваляли щедрість, яку вважали їх першою чеснотою. Але там, де подарунків не отримували, то безцеремонно перетворювали свої пісні на знаряддя осуду і глузування. Це саме можна сказати і про Вальтера фон дер Фоґельвайде. Крім того, що він отримав шубу в подарунок, із його пісень стає відомо, що поет від світської високопоставленої особи отримує алмаз. Проте, він досить обережно і делікатно жартує з приводу немилостивого прийому в баварському абатстві Тегернзєї. Наслухавшись про це абатство, поет зробив великий гак, щоб заглянути під його покрівлю, але замість доброго монастирського вина його почастували водою.
Та Фоґельвайде не обертався при князівських дворах тільки заради прибутку. Мандрувати його змушував неспокійний характер. Звертаючись до князів, він не тільки вихваляв їх щедрість, а й таким чином проповідував кодекс лицарської честі:
{{цитата|«Ви, князі, облагороджуєте свої почуття чистою добротою; будьте лагідні з добрими друзями, будьте горді по відношенню до ворогів, міцно підтримуйте право і дякуйте Господу за те, що багато людей служать вам своїм тілом і своїм майном».<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>}}
 
Добре ознайомившись з різними можновладними князями, поет приходить до сміливого для того часу висновку, що народження не дає ще жодних людських переваг, що всі люди рівні між собою, що вони — брати один одному. Він не тільки таврує все погане, але і сміється над ним. Однак він боїться, щоб його сатира, висміюючи винуватого, не зачепила і невинного. Він готовий навіть примиритися зі злою людиною, якщо тільки та забажає виправитися.<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>.
 
Коли, по смерті імператора Генріха VI (1197 рік), почалося суперництво претендентів на імператорський престол — Філіпа Швабського і [[Оттон IV (імператор Священної Римської імперії)|Оттона Брауншвейзького]], то Фоґельвайде став на сторону першого з них. З коронуванням Філіпа в Майнці (1198 році), поет залишається при дворі нового імператора приблизно до 1205 року. Ставши наближеним короля, Вальтер пише політичні шпрухи, які принесли йому велику популярність.<ref name="МЕГАЭНЦИКЛОПЕДИЯ КИРИЛЛА И МЕФОДИЯ">[http://www.megabook.ru/Article.asp?AID=619104 МЕГАЭНЦИКЛОПЕДИЯ КИРИЛЛА И МЕФОДИЯ]</ref>.
 
Після того, як останній загинув, в червні 1208, від руки Оттона Віттельсбахського, Фоґельвайде примкнув до партії імператора Оттона. До 1210 помічається перерва в поетичній творчості мінезингера. З переходом імператорської корони від Оттона до [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріха II]], Вальтер фон дер Фоґельвайде стає прихильником молодого імператора, від якого він і отримав невелике ленне володіння, неподалік від Вюрцбурга, що забезпечило його, принаймні, від злиднів. Свої відчуття поет описує так:
Рядок 59:
Крім того, імператор вшанував поета своєю особливою довірою, доручивши йому навесні [[1220]] року виховувати свого сина, майбутнього імператора. Обов'язки вихователя Вальтер виконував до [[1224]], коли залишив придворне життя і оселився в дарованому йому маєтку, де помер близько 1230 року і був похований в [[Вюрцбург|Вюрцбурзі]].<ref name="МЕГАЭНЦИКЛОПЕДИЯ КИРИЛЛА И МЕФОДИЯ"/>
[[Файл:Walther von der Vogelweide grave2.jpg|міні|праворуч|200пкс|Гробниця в монастирі Вюрцбурга]]
Про його надгробний камінь існує поетична легенда. В ній розповідається, що поет, полум'яно любив природу і жвавих пташок, заповідав, щоб на його могильний камінь насипали пшеничні зерна і ставили воду для птахів, для чого він велів зробити в камені чотири заглиблення. Довгий час пам'ять про великого співця свято шанувалася, і пташки щодня знаходили на його могилі їжу. Але в 15 столітті капітул собору вирішив ці зерна споживати самому, ніж розсипати їх птахам, зробивши зміну в заповіті Фоґельвайде. Тому в річницю смерті співака почали роздавати канонікам пшеничний хліб.<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>. Сад, в якому похований великий поет, був оточений критими галереями. На могилі висікли епітафію:
{{oq|la|<poem>
Pascua, qui volucrum vivus, Walthere, fuisti,
Рядок 72:
 
== Характеристика творчості ==
 
=== Тема кохання ===
Головним предметом поезії Фоґельвайде є людина з її любов'ю і стражданням, з її надіями і прагненнями, радощами і прикрощами як в пору юної розквітаючої весни, так і сумною зимою, серед веселощів юнацьких років і в холодні роки важкої старості. У цих піснях він простий, правдивий та підкуповує всякого своєю природністю. Не залишив поет поза увагою і тему кохання, оспівуючи «низьку», і «піднесену» любов, як виражалися в його час. В його піснях зображується і любов до простої, але милої дівчини, дешевий перстень якої здавався йому дорожчим, ніж золоті прикраси королеви, і до пані, яку він оспівував за заведеним правилом придворної поезії. Але, Фоґельвайде, на відміну від інших мінезингерів не називав предмет свого кохання. Від цікавих поет відбувається граціозною жартом:
Рядок 177 ⟶ 176:
З моменту коронування Філіппа Вальтер фон дер Фоґельвайде описує всі події із життя імператора аж до самої смерті. Печальною була доля царственого подружжя: у 1208 році Філіпп упав від руки вбивці, а ''«розан без шипів»'', як він називає його дружину, зів'яв від скорботи по ньому.
Після смерті Філіппа його прихильники стали переходити на бік Оттона. Є всі підстави стверджувати, що перехід Вальтера фон дер Фоґельвайде на сторону Оттона відбувся не відразу. Він тільки тоді перейшов до Оттона, коли останній розійшовся з Папою [[Іннокентій III|Інокентієм III]] за прикладом своїх попередників — Гогенштауфенів.
Коли до влади прийшов ставленик Папи Фрідріх, сильні васали німецької корони, залишаючи Оттона, пішли назустріч йому, сподіваючись на зміни в Німеччині.<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>.
Вальтер фон дер Фоґельвайде вороже ставився до папських домагань, тому вороже поставився і до Фрідріха. Але згодом перейшов на сторону Фрідріха, зрозумівши, що Папа виховав в новому імператорі свого найлютішого ворога.
 
Рядок 208 ⟶ 207:
{{цитата|«Скажи, пані Чашко, для того чи послав тебе до нас папа, щоб ти його збагатила, а німців пограбувала?»<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>}}
 
Дослідники, які цікавляться Реформацією в Німеччині, дивуються сміливості мінезингера, який звернувся до цього питання за три століття до [[Мартін Лютер|Лютера]]. Він не тільки виставляє негативні сторони католицького духовенства, а й накреслює програму дій, яку воно мало б виконувати. Він радить духовним особам пам'ятати про бідняків і допомагати їм, нагадуючи духовний вислів Христа про необхідність віддавати Кесарю кесареве. Він порівнює Папу [[Григорій IX|Григорія IX]] зі знаменитим [[Сильвестр II|Сильвестром II]] (Гербертом), що вважалися за свої наукові заняття служителем чорної магії, стверджуючи, що Папа тягне до погибелі все християнство. Про продаж [[індульгенція|індульгенцій]] Фоґельвайде висловлюється досить сміливо, як для першої половини XIII століття.<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>.
 
Поет констатує, що людям при хрещенні забороняється купувати і продавати Божу благодать. Тоді як Папа — чорнокнижник, він повчає з чорної книги, подарованої йому чортом; обплутавши [[єпископ]]ів і взагалі [[прелат]]ів диявольськими мотузками, псуючи вище духовенство. Коли імператора Фрідріха II спіткало папське відлучення в 1227 році, поет знову таврує Папу Римського. Його антирелігійні пісні через три століття виросли у великий культурно-релігійний рух.<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>.
 
=== Тема поета і поезії ===
Пісні Вальтера фон дер Фоґельвайде ваблять читача своєю простотою. Поет усвідомлював свої творчі сили. В одному зі своїх віршів він скаржиться на те, що він дуже бідний, незважаючи на багатство свого таланту і в цьому вчувається мимовільний стогін людини, забитої злиднями. В іншому місці він каже, що дама, яку він оспівує, має завдяки цьому пошану, що нелегко знайти когось, хто міг би її краще оспівати. Але він не вважає на себе виключною, надприродною натурою. Він не гребував веселощами юрби і сам любив розважатись.
 
{{цитата|«Нам всім зима дуже шкодить, Тепер зблякли степ і ліс, де звучало так багато милих голосів. О, якби я побачив знову на відкритому повітрі дівчат, що грають в м'яч! Тоді б знову зазвучали для нас і пісні птахів».<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>}}
Один з німецьких дослідників зауважує, що великий мінезінгер був такою людиною, якого б кожен хотів мати своїм другом. Дійсно, він ставив дружбу вище родинної близькості, стверджуючи:
{{цитата|«Посмішка друга правдива, в ній фальші немає, вона чиста, як вечірня зоря, яка пророкує прекрасний день».<ref name="К. А. Иванов Трубадуры, труверы, миннезингеры"/>}}
 
=== Заповіт ===
Рядок 270 ⟶ 269:
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Поети XII століття]]
[[Категорія:Міннезінгери]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вальтер_фон_дер_Фоґельвайде