Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 39:
Вважається, що у дохристиянські часи на місці собору стояло капище [[Литовська міфологія|язичницького]] бога [[Перкунас]]а. На думку істориків перший храм був побудований в середині XIII ст. [[Король Литви|королем]] [[Міндовг]]ом після його навернення у християнство та призначення єпископа Литви, що було першою спробою християнизації Литви. Залишки примітивної квадратної церкви з трьома навами та масивними контрфорсами були знайдені під поточним собором наприкінці 20-го ст.<ref>[http://www.aruodai.lt/paieska/fiksacijos.php?OId=102&FId=226 Mindaugas's Cathedral according to archaeological data]</ref>. Після смерті Міндовга у 1263 році перший храм знову став місцем язичницького поклоніння.
У 1387 році, коли Литва офіційно [[християнизація Литви|перейшла у християнство]] католицького обряду, розпочалося будівництво другого, [[готична архітектура|готичного]] собору з п'ятьма каплицями. Однак це собор згорів 1419 року. При підготовці до свого коронування 1429 року у спробі відродити [[Королівство Литви]], [[Вітовт]] збудував значно більший, третій, готичний собор, який мав три нави та чотири круглі вежі по краях. Фламандський мандрівник (або бургундський рицар<ref>{{SgKP|III|749|Kamieniec Podolski}} — S. 749. {{ref-pl}}</ref>) [[Жільбер де Ланнуа]] відмічав його схожість з собором у польському [[Фромборк]]у. І хоча коронація на відбулася стіни та колони цього собору збереглися до нашого часу. У 1522 році собор був реконструйований, а на вершині захисної вежі [[Комплекс віленських замків|Нижнього замку]] була збудована дзвіниця. У 1529 році крон-принц та пізніше король Польщі Сігізмунд II Август був коронований у соборі Великим герцогом Литовським. Після пожежі 1530 року собор був знову відбудований, а у 1534–1557 роках до нього буди додані додаткові каплиці та крипти. Собор набув рис стилю Відродження.
Після чергової пожежі 1610 року собор знову відбудували та додали дві вежі попереду. Однак вже 1655 року собор був пошкоджений, коли Вільнюс захопили московські війська під час [[Московсько-польська війна (1654—1667)|Московсько-польської війни]]. його відновлювали та прикрашали ще декілька разів.
[[Файл:Wilno Katedra.jpg|thumb|left|Фасад собору на старому малюнку.]]
[[Файл:St. Casimir's Chapel, Vilnius.JPG|thumb|200px|Каплиця Св.
Так між 1623–1636 з ініціативи [[Сигізмунд III Ваза|Сигізмунда III Вази]] розпочато, а пізніше завершено його сином [[Владислав IV Ваза|Владиславом IV Вазою]], будівництво каплиці Святого Казиміра у стилі [[архітектура бароко|бароко]] королівським архітектором Константіно Тенкалла зі шведського пісковика. Інтер'єр каплиці був реконструйований у 1691–1692 роках та прикрашений фресками [[Мікеладжело Паллоні]], вівтарем та [[стукко]] роботи [[П'єтро Перті]]. Ця каплиця містить скульптури королів [[Ягеллони|Ягеллонів]] і епітаф з серцем Владислава IV Вази та є визначним символом спільної литовсько-польської історії.
Рядок 50:
У 1769 році південна вежа, збудована при реконструкції 1666 року, впала на сусідню каплицю та вбила 6 людей. Після цього єпископ Вільнюса [[Іґнаци Якуб Массалські]] замовив реконструкцію собору. Роботи тривали 1779–1783 рр., а інтер'єр було завершено 1801 року. Собор набув сучасного неокласичного виду відповідно до проекту [[Лауринас Гуцявічус|Лауринаса Гуцявічуса]]; церква отримала строгий квадратний вигляд, який відповідав навколишнім будівлям. Головний фасад прикрасили скульптурами [[Євангелісти|Євангелістів]] італійського скульптора Томмасо Ріґі. Пізніше академічні архітектори критикували собор за відсутність чистоти стилю — поруч з неокласичними залишились барочні елементи.
У 1786–1792 на дах собору були встановлені три скульптури
У радянські часи собор спочатку був перетворений на склад, пізніше на галерею. У 1985 році в соборі зносу почалися служби, а з 1989 року відновили його статус кафедрального собору.
Рядок 72:
* княжна Катерина Анна Острозька (1549-3.8.1579), донька Василя Костянтина
* [[Барбара Радзивілл]] — королева Польщі;
* [[Протасевич Валер'ян]] (в збудованому ним гробівці під вівтарем Св. Хреста<ref>H. Lulewicz. ''Protasewicz (Protaszewicz-Szuszkowski) Walerian h. Drzewica'' (ok. 1505—1579) // [[Polski Słownik Biograficzny]]. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — t. XXVIII/3, zeszyt 118. — S. 520. {{ref-pl}}</ref>);
* [[Войцех Монивид]],<ref>''Krupska Anna.'' Moniwid (Monwede, Moniwidus, Moniuidus, Monowyd, Monwid, Monywid) Wojciech h. Leliwa (zm. po r. 1423) // [[Polski Słownik Biograficzny]]. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/4, zeszyt 91. — S. 659—660. {{ref-pl}}</ref> [[Юрій Гедигольд]] — у «Монивидівській каплиці»;
* Серце і внутрішні органи великого князя Литви та короля Польщі [[Владислав IV Ваза|Владислава IV Вази]].
| |||