Імунопатологія: відмінності між версіями

'''Імунопатологія''' (від [[імунітет]] і [[патологія]]) &nbsp;— розділ [[імунологія|імунології]], присвячений вивченню процесів, що виникають внаслідок ушкоджувальної дії на клітини і тканини організму імунологічних реакцій.<br />

У точному значенні термін '''імунопатологія''' означає захворювання, що виникають в результаті пошкодження власних тканин і органів організму під впливом аутоагресивних антитіл або сенсибілізованих лімфоїдних клітин.<br />

У 1899 І. &nbsp;І. &nbsp;Мечников встановив, що еритроцити, лейкоцити, сперматозоїди та інші клітини, введені в організм тварин, викликають утворення специфічних антитіл &nbsp;— цитотоксинів (гемолізини, лейкотоксини, спермотоксини, нефротоксини і, зокрема, аутолізини). У подальшому вивчалися антигенні особливості патологічно змінених власних тканин і органів (аутоалергія), проводився аналіз імунологічних процесів, що виникають унаслідок пересадки тканин і органів ([[Гістосумісність|тканинна несумісність]]) і т.п.тощо<br />

Поглиблене дослідження процесів імунопатології почалося в 1939 з робіт німецького ученого Ф. &nbsp;Ф. &nbsp;Швенкера і французького ученого Ф. &nbsp;З. &nbsp;Комплюайе, які, вводячи тварині емульсію нирки, змішану із стафілококовим або стрептококовим токсином, виявляли в крові цієї тварини протиниркові антитіла. У 1945 американськими ученими П. Кавелті та Е. Кавелті було експериментально доведено, що введення в організм тварин гемолітичного стрептокока в суміші з тканиною нирок викликає гломерулонефрит, а з тканиною серця &nbsp;— міокардит. При цьому виникають агресивні аутоантитіла, що специфічно ушкоджували нормальні клітини нирки або серця, що набувають властивостей аутоантигенів. У 1955 німецький учений А. Бенко об'єднав всі ці процеси терміном «аутоагресія», німецькі учені П. Мішер і К. &nbsp;О. &nbsp;Форлендер розглядали ці процеси як імунопатологію (1963), а радянський алерголог А. &nbsp;Д. &nbsp;Адо (1967) вважав, що імунопатологія &nbsp;— це одна з форм алергії.<br />

Виникнення аутоімунних реакцій, згідно з сучасними уявленнями, може бути обумовлене: по-перше, [[сенсибілізація|сенсибілізацією]] екзогенними («зовнішніми») [[антиген|антигенами]]ами; по-друге, дією різних зовнішніх чинників (інфекційних, хімічних, фізичних та інших), що викликають зміну клітинних антигенів, і, по-третє, генетичними змінами в [[імунна система|лімфоїдній системі]].

* [[Гіперчутливість]] &nbsp;— імунна відповідь надмірної інтенсивності.

* [[Імунодефіцит]] &nbsp;— неефективна імунна відповідь.

* [[Автоімунні захворювання|Аутоімунні захворювання]] &nbsp;— реакція на власні антигени.

* [http://bse.sci-lib.com/article053298.html Иммунопатология в Большой Советской Энциклопедии]