Могила Лесі Українки: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправив рік смерті Петра Косача з 1919 на 1909.
Немає опису редагування
Рядок 2:
'''Могила поетеси і громадської діячки [[Леся Українка|Лесі Українки]]'''&nbsp;— [[пам'ятка історії]] національного значення, 1913 року, охоронний номер 260003/80-Н.<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/928-2009-п Постанова КМУ від 3 вересня 2009&nbsp;р. N 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»]</ref> Розташована в Києві на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (старому), дільниці №&nbsp;3.
 
Спільна огорожа охоплює також надгробки [[Косач Михайло Петрович|Михайла Косача]] (1869–19031869—1903)&nbsp;— математика, письменника, брата Лесі, [[Косач Петро Антонович|Петра Косача]] (1841–19091841—1909)&nbsp;— батька Лесі і [[Косач Ольга|Ольги Косач (Олени Пчілки)]] (1846–19301846—1930)&nbsp;— письменниці, матері Лесі.
 
[[Леся Українка]] (справжнє ім'я: Лариса Косач-Квітка; 1871–19131871—1913) &nbsp;— українська письменниця, перекладач, культурний діяч.
 
== Похорон ==
1 серпня 1913 між першою і другою годиною ночі Леся Українка померла. У той же день, 1 серпня, мати письменниці, телеграфувала з [[Сурамі]] у Київ, до редакції «Ради»:<ref name="s">{{cite web | url = http://www.t-skrypka.name/LUkrainka/Last3Month.html | title = Останні три місяці у житті Лесі Українки | author = Тамара Скрипка}}</ref>{{Text|Тяжко прибиті великим горем мати й інша родина посилають звістку на Україну, що 19 липня [за старим стилем] вдосвіта померла на Кавказі в Сурамі Леся Українка /Лариса Квітка, урождена Косачівна/. Поховають у Києві. Олена Пчілка.}}
 
6 серпня [[Кривинюк Михайло Васильович|Михайло Кривинюк]] заплатив 3 руб. за копання могили за № &nbsp;1447, яка була придбана у третій дільниці цвинтаря ще 9 жовтня 1903 року для поховання [[Косач Михайло Петрович|Михайла Косача]], брата письменниці.<ref name="s" />
 
7 серпня біля 11 години ранку на Київський вокзал прибув поїзд з домовиною Лесі Українки. Близько третьої години труну з її прахом встановили на катафалк і траурна процесія рушила з вокзалу до Байкового кладовища по вулицях [[Вулиця Симона Петлюри (Київ)|Безаківській]], [[Вулиця Маріїнсько-Благовіщенська|Маріїнсько-Благовіщенській]], [[Вулиця Антоновича (Київ)|Кузнечній]] і [[Ділова вулиця (Київ)|Діловій]].<ref name="s" />
Рядок 20:
У 1939 на могилі встановлений надгробний бронзовий пам'ятник на гранітному постаменті, скульптор [[Петрашевич Галина Львівна|Галина Петрашевич]]<ref>{{КЕД}}</ref>.
 
На пам'ятнику є напис із некролога в більшовицькій газеті російською мовою: «Стоя близко к освободительному движению вообще и пролетарскому в частности, отдавала ему все силы, сеяла разумное, доброе, вечное. "Рабочая„Рабочая Правда"Правда“, 1913 год.»
З 1951 могила є пам'яткою історії національного значення.
Рядок 34:
* Жадько Віктор Байковий некрополь.-К.,2004.-С.53-54
* Жадько Віктор Український некрополь. -К.,2005.- С.315
* Жадько Віктор У пам'яті Києва. -К.,2007.-С. 11, 23, 47, 75, 305
* Жадько Віктор. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С.12,24.37,48, 254
* Жадько Віктор. Енциклопедія некрополезнавства. -К.,2013.-С.655