Ковила найгарніша: відмінності між версіями

Від [[Ковила пухнастолиста|ковили пухнастолистої]] цей вид відрізняється листками, голими зовні або вкритими рідкими щетинками без довгих м'яких волосків. Відмінністю між цим видом і [[Ковила пірчаста|ковилою пірчастою]] є смужка волосків на нижній квітковій лусці, яка на 2,5&nbsp;мм не доходить до основи остюка.<ref>[http://intall.ru/media/files/0_Red_Book.pdf Красная книга Белгородской области. Редкие и исчезающие растения, грибы, лишайники и животные. Официальное издание.] / Общ. науч. ред. А.&nbsp;В.&nbsp;Присный. –&nbsp;— Белгород, 2004. –&nbsp;— 532 с.{{ref-ru}}</ref>

Рослина світлолюбна, посухостійка, невибаглива до вмісту в ґрунті азотних сполук, але потребує високого вмісту кальцію, віддає перевагу кам'янистим ґрунтам. Ковила найкрасивіша росте переважно на схилах зі змитими ґрунтами (зазвичай з [[відслонення гірських порід|відслоненнями]] карбонатних порід або карбонатних лесів), на пологих степових схилах, серед чагарників, на галявинах байрачних лісів, також на карбонатних добре розвинених чорноземах, іноді на карбонатних супіщаних та піщаних чорноземах. Загалом вид тяжіє до [[Плакор|плакорних ділянок]]. Досить часто зростає окремими або нечисленними дернинами, панівного стану у травостої досягає лише у степах [[Донецький кряж|Донецького кряжа]] й Північного [[Приазов'я]]<ref>[http://carpaty.net/?p=5081&lang=uk ковила найкрасивіша]</ref>.

Ковила найкрасивіша належить до казахстансько-європейських видів. Західна межа [[ареал]]у пролягає через [[Центральна Європа|Середню Європу]], та [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор'я]], далі на схід вид просувається через [[Мала Азія|Малу Азію]], [[Казахстан]] і [[Туркменістан]] (зокрема [[Копетдаг]]) до півдня [[Уральські гори|Уральських гір]], [[Західний Сибір|Західного Сибіру]] й [[Алтайські гори|Алтаю]]. Південна межа ареалу пролягає через [[Середземномор'я]], [[Кавказ]] та [[Південний Кавказ|Закавказзя]].

В Україні трапляється переважно в лісостепових і степових районах, рідше&nbsp;— в [[Кримський півострів|Криму]]. Ізольовані популяції знайдені на крайньому сході та заході країни: відповідно, в [[Сумська область|Сумській області]] та у [[Чорна Гора (заказник)|заказнику «Чорна Гора»]] на Закарпатті.<ref> В.&nbsp;І.&nbsp;Комендар, П.&nbsp;М.&nbsp;Скунць, М.&nbsp;Ю.&nbsp;Гнатюк / [http://carpaty.net/?p=5081&lang=uk Зелені перлини Карпат.]&nbsp;— Ужгород: Карпати, 1985.- 88с.</ref> Популяції локальні, не займають великих площ. Окремі масиви степу з едифікаторною роллю виду трапляються тільки в південно-східних регіонах України. Їх стан сильно залежить від характеру господарського використання території, зокрема, за відсутності антропогенного навантаження вони залишаються стійкими.