Самвидав: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Yakudza (обговорення | внесок) м Відкинуто редагування 46.211.141.157 до зробленого Krupski Oleg |
|||
Рядок 32:
== Самвидав в Україні ==
[[Файл:Ярослав Гомза-a Obl 01.jpg|right|200px]]
[[File:Газета «Центральна Рада» Ч2 С1.pdf|right|200px|thumb|Періодична самвидавча газета[[Центральна рада (газета)|«Центральна рада»]], позаструктурне видання [[Українська Гельсінська спілка|УГС]]. Редактор [[Олег Авраменко]] 1990 рік.]]
1964 року підпільна націоналістична організація «[[Український Національний Фронт]]» видала перше число машинописного журналу «Воля і Батьківщина» (загалом відомі 16 випусків). Відтак, у січні 1970 р. львівський журналіст [[В'ячеслав Чорновіл]] розпочав випуск машинописного журналу «[[Український вісник]]», який став найвідомішим органом незалежного слова в радянській Україні. Після розгрому редакції, група дисидентів ([[Степан Хмара]], [[Шевченко Олесь Євгенович|Олесь]] і Віталій Шевченки) зробили спробу відвести підозри від редактора Чорновола, випустивши незалежно від нього 7 і 8 числа «УВ». Видавці були так само вирахувані [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]] й покарані багаторічними термінами. Водночас інша група підпільників — «Українська загальнонародна організація», або як її ще називають УНФ-2, під керівництвом Миколи Крайника видає кілька чисел ще одного «Українського вісника».
Рядок 47:
У 1986 р. у Харкові виходить журнал «Рок-курьер», редактором якого був Олександр Мартиненко, у серпні 1987-го - відновлює свою діяльність [[Український Вісник]], у листопаді 1988 р. у Сумах починає виходити перша самвидавна газета часів перебудови «Движение», що її редактором була Алла Криганова.
У [[1989]]–[[1990]] бурхливо розвивався періодичний самвидав — газети, журнали, бюлетені, вісники, альманахи. Під час [[перебудова|перебудови]] в [[УРСР]] вийшли понад 1200 неофіційних видань, найвідоміші з яких — «[[Український Вісник]]», [[Поступ (львівська самвидавна газета)|«Поступ]]», [[Голос відродження (газета)|«Голос відродження»]], [[Центральна рада (газета)|«Центральна рада»]],«[[Євшан-Зілля]]», «[[Кафедра]]», «[[Вільне слово]]», «[[Каяла (самвидавний журнал)|Каяла]]», «[[Пороги (самвидавний журнал)|Пороги]]» тощо.
Скільки в Україні за часів комуністичної несвободи вийшло «нелітованих» органами цензури газет, альманахів, журналів, збірників, інформаційних вісників тощо не знає ніхто.
| |||