Рудницька Мілена Іванівна: відмінності між версіями

'''Міле́на Іва́нівна Рудни́цька''', у заміжжі ''Лмсяк'' (*[[15 липня]] [[1892]], [[Зборів]] — †[[29 березня]] [[1976]], [[Мюнхен]]) — українська громадсько-політична діячка, [[журналістка]], [[письменниця]], учителька середніх шкіл. Голова центральної управи [[Союз Українок|Союзу Українок]].

Викладач на [[Вищі Педагогічні Курси|Вищих Педагогічних Курсах]] у [[Львів|Львові]] (1921–19281921—1928), одна з ідеологів українського жіночого руху Західної України та його провідних діячок у 1920—1930-х pp.

Голова центральної управи [[Союз Українок|Союзу Українок]] (за її головування він розрісся у сильну всенародну організацію), Українського жіночого конгресу в Станиславові (1934), Світового Союзу Українок<ref>«Світовий союз українок» був створений на з'їзді у Львові 1937 року, але через подальші воєнні події [[Друга Світова війна|Другої Світової війни]] розгорнути працю не вдалося.</ref>, політичної жіночої організації «[[Дружина Княгині Ольги]]»; редактор двотижневика «Жінка» (1935–19391935—1939); учасниця і репрезентантка українського жіноцтва на міжнародних жіночих з'їздах. Активна діячка [[УНДО]], посол до [[Сейм Республіки Польща|польського сейму]] (1928–19351928—1935, працювала у його комісіях&nbsp;— освітній і закордонних справ).

У 1936–19391936—1939&nbsp;— член президії Українського Координаційного Комітету у Львові. З 1939&nbsp;— на еміграції: [[Краків]], [[Берлін]], [[Прага]], [[Женева]] (де у 1945–19501945—1950 була директором Українського Допомогового Комітету<ref>В 1947 році у Швейцарії був заснований Український Допомоговий Комітет для допомоги українським біжинцям в [[Швейцарія|Швейцарії]], [[Австрія|Австрії]] та [[Німеччина|Німеччині]], а також для допомоги студентам, які навчалися у Швайцарії. На той час їх було 21 особа і вони згуртувалися в студентьку громаду при бернському університеті. На жаль, діяльність цих орґанізацій не була тривалою. Через несприятливі обставини та брак фінансової помочі значна частина українських студентів залишила Швайцарію, так само як і ті, що вже отримали освіту, та не мали перспектив одержати дозвіл на працю за професією. Побачивши базнадійність своїх зусиль, покинула Швайцарію і пані Мілєна Рудницька&nbsp;— уже відома в швайцарських колах як член парламентської групи в польскому сеймі та ініціатор різних програм стосовно допомоги українцям. В швайцарському Червоному Хресті, наприклад, їй відповіли, що вони допомагають людям лише в тих державах, з якими Швайцарія має дипломатичні зв'язки.</ref>), [[Нью-Йорк]] і [[Мюнхен]]).

Значна частини її діяльності присвячена журналістиці. У 1918 вона була членом редакції тижневика «Наша мета» (Львів), у 1922–19251922—1925 редагувала щотижневу сторінку у газеті «[[Діло (газета)|Діло]]», була редактором двотижневика «Жінка» (ідеологічний орган [[Союз українок|Союзу українок]]) у 1935–19391935—1939. З 1919 виступала зі сторінок у пресі на політичні, [[Фемінізм|феміністичні]] й виховні теми.

* [http://www.yl.edu.te.ua/index.aspx?res_xml=Online/Famous/sci/sci43.xml&num=3&res_xsl=Online/Famous/sci.xsl Мілена Рудницька (1892–19761892—1976)]