De Lisle: відмінності між версіями

|name = ДеDe ЛізлLisle Командоcarbine

'''''ДеDe Лізл КомандоLisle''''' — англійський безшумний магазинний [[Карабін (зброя)|карабін]] з інтегрованим [[Глушник (зброя)|глушником]], розроблений в часи [[Друга світова війна|Другої світової війни]].

Цей карабін був розроблений з ініціативи південноафриканського інженера Вільяма Годфрі Деде ЛізлаЛайла, який працював в британському Міністерстві авіації. Вільям Деде ЛізлЛайл почав свою «кар'єру» ще будучи в школі: в 16 років він вже конструював глушники для дрібнокаліберних гвинтівок, якими його приятелі полювали на кроликів. Перший безшумний карабін Де Лізла на основі самозарядного 5,6-мм. Браунінга (FN Browning .22 Semi-automatic) дуже зацікавив майора Кемпбелла зі штабу Центру Управління Стратегічних Операцій Великобританії (Combined Operations HQ)<ref>http://world.guns.ru/rifle/repeating-rifle/brit/de-lisle-r.html</ref>.

Майор Кемпбелл запропонував Деде ЛізлуЛайлу сконструювати подібний самозарядний карабін для патрона [[9×19 мм Парабелум]], мотивуючи вибір патрона доступністю даного боєприпасу на території противника (цей патрон використовувався як англійцями, так і німцями). Однак Деде ЛізлЛайл вніс зустрічну пропозицію: використовувати американський крупнокалібернийвеликокаліберний пістолетний патрон [[.45 ACP]], з більш високою зупиняючою діюдією, більш сильним зарядом пороху і, головне, дозвуковою швидкістю кулі. Крім того, карабін мав бути неавтоматичним, оскільки звук клацання деталей при перезарядціперезаряджанні був би сильнішимголоснішим шумуза шум пострілу. Майор погодився з аргументами і дав «добро» на розробку.

[[Файл:Evers De Lisle carbine.PNG|400 px|ДеDe ЛізлLisle, [[1944]]&nbsp;р.]]

Але найцікавіша деталь в карабіні «ДеDe Лізл Командо»Lisle&nbsp;— глушник. Всередині він складався з двох частин: передньої, на якій розташовувався багатокамерний сепаратор і задньої, яка утворювала розширювальну камеру (для газів) навколо ствола. На передній виступ ствольної коробки накручувався сталева (пізніше з алюмінієвого сплаву) труба (кожух), поздовжня вісь якої знаходилася набагато нижче осі каналу ствола. Всередині стінки камер глушника представляли собою збиті мідні шайби, зігнуті в різні сторони. Використання начебто важкої міді замість гуми, яка застосовувалася в інших подібних конструкціях, було продиктовано великим ресурсом таких шайб&nbsp;— понад 5000 пострілів, замість кількох десятків пострілів, які без помітного руйнування витримували гумові прокладки. Закручені в різні боки потоки газів в таких камерах глушили звук пострілу не гірше еластичної гуми.

Вперше «ДеDe Лізл Командо»Lisle були застосовані на азіатському театрі військових дій, в [[Бірма|Бірмі]], проти транспортних конвоїв японських військ. Після цією зброєю озброювалися американські і французькі парашутисти та [[британські командос]] на європейському театрі військових дій.

Після Другої світової війни британське військове відомство розпорядилось знищити всі карабіни «ДеDe Лізл»Lisle, побоюючись, що у післявоєнній плутанині така ефективна зброя потрапить до рук терористів. Зараз оригінальних «ДеDe Лізл Командо»Lisle у світі налічується менше десятка.

Однак, відгукуючись на збільшений з боку колекціонерів попит, копії «ДеDe Лізл Командо»Lisle випускаються і в наш час. Але зброя ця схожа на оригінальний «ДеDe Лізл»Lisle тільки зовні. Жоден уряд у світі не дозволить мати зброю цивільним особам, постріл з якої не чути взагалі. Тому у сучасних репліках «Де Лізла» американських і англійських фірм (на основі гвинтівки Лі-Енфілд, зроблені під патрони [[5,56×45 мм]] або [[7,62×51 мм]]) звук пострілу просто приглушається.

{{commons|De Lisle Commando Carbin|ДеDe Лізл (карабін)Lisle}}

* Chris Bishop: The Encyclopedia of Weapons of World War. London: Barnes & Noble Books, 1998, с. 220–221220—221.