Повстання Косинського: відмінності між версіями

'''Повстання Косинського''' ([[1591]]—[[1593]])&nbsp;— [[козак|козацьке]] повстання в [[Україна|Україні]] під проводом [[Криштоф Косинський|Криштофа Косинського]]. Перший великий збройний виступ козацтва проти [[шляхта|шляхти]] і української адміністрації [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]<ref>Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''.&nbsp;— Київ: Генеза, 1997.&nbsp;— §&nbsp;3. Шляхта, простолюд, козаки&nbsp;— вузол взаємопов'язань і протиріч.&nbsp;— Козаччина між «реформою Баторія» i смертю Петра Сагайдачного.</ref>. Причиною повстання стали заборони і обмеження нереєстрового козацтва, накладені урядовою ухвалою «[[Порядком щодо низовиків та України|Порядок щодо низовиків та України]]» [[1590]] року, неспроможність влади контролювати виконання цієї ухвали, а також затримки платні [[реєстрові козаки|реєстровцям]]<ref>Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''.&nbsp;— Київ: Генеза, 1997.&nbsp;— §&nbsp;3. Шляхта, простолюд, козаки&nbsp;— вузол взаємопов'язань і протиріч.&nbsp;— Козаччина між «реформою Баторія» i смертю Петра Сагайдачного.</ref>. Приводом до виступу була майнова суперечка між Криштофом Косинським і білоцерківським старостою, князем [[Януш Острозький|Янушем Острозьким]]<ref>Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''.&nbsp;— Київ: Генеза, 1997.&nbsp;— §&nbsp;3. Шляхта, простолюд, козаки&nbsp;— вузол взаємопов'язань і протиріч.&nbsp;— Козаччина між «реформою Баторія» i смертю Петра Сагайдачного.</ref>. Впродовж [[1592]] року повстання охопило [[Київське воєводство|Київщину]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавщину]], [[Подільське воєводство|Поділля]] і [[Волинське воєводство|Волинь]]. [[2 лютого]] [[1593]] року його придушили сили [[русини|руських]] князів [[Острозькі|Острозьких]] і [[Вишневецькі|Вишневецьких]] у [[Битва під П'яткою|битві під П'яткою]]. Після поразки Косинський спробував знову підняти козаків на боротьбу і навесні [[1593]] року обложив резиденцію [[Олександр Вишневецький|Олександра Вишневецького]] в [[Черкаси|Черкасах]]. Проте в одному з боїв козацький отаман загинув і його війська відступили. Влітку козаки повторили напад на Черкаси, який закінчився угодою із Вишневецьким. Ця угода денонсувала положення урядової ухвали 1590 року й надавала [[амністія|амністію]] учасникам повстання. Центральна влада Речі Посполитої дала мовчазну згоду на цю угоду, сподіваючись на участь козацтва в [[П'ятнадцятирічна війні|П'ятнадцятирічній війні]] ([[1593]] — [[1606]]) проти [[османська імперія|турківосманів]]<ref>Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''.&nbsp;— Київ: Генеза, 1997.&nbsp;— §&nbsp;3. Шляхта, простолюд, козаки&nbsp;— вузол взаємопов'язань і протиріч.&nbsp;— Козаччина між «реформою Баторія» i смертю Петра Сагайдачного.</ref>.

Не минуло й року, як в Україні спалахнуло нове грізне повстання 1594 —1596 pp., яке очолив Северин Наливайко. Він походив із Гусятина (нині Тернопільської обл.). У молоді роки перебував на Запоріжжі, брав участь у морських і сухопутних походах запорожців проти турківосманів і татар. Згодом, як сотник надвірної хоругви, служив у князя К. Острозького. Але після битви під П'яткою покинув службу, очолив козацький відділ, що діяв проти турківосманів на нижньому Дністрі.

Повстання почалося виступом у грудні [[1591]]&nbsp;р. загону [[реєстрові козаки|реєстрових козаків]], що їх очолював гетьман [[Косинський Криштоф|Криштоф Косинський]]. Христофор (Кшиштоф) Косинський, готуючись до нападу на маєтності Острозьких, сказав, що староста [[Міхал Язловецький (староста хмільницький)|Міхал (Михайло) Язловецький]] не поспішав виплатити козакам належну платню. [[Міхал Язловецький (староста хмільницький)|Міхал Язловецький]] на чолі королівських комісарів вислав із табору під Фастовом заклик до повстанців видати К. Косинського, але був змушений погодитись віддати посаду зверхника іншому.<ref>''Никола Андрусяк''. Минуле Бучаччини // [[Бучач і Бучаччина|Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник]].— Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Український архів, 1972.— 944 с., іл.— С. 29</ref> Вони напали на м. [[Біла Церква|Білу Церкву]]&nbsp;— резиденцію білоцерківського старости князя [[Януш Острозький|Януша Острозького]], що захопив маєток К. Косинського в [[Рокитне (Київська область)|Рокитному]]. Напад реєстровців став поштовхом до великого селянсько-козацького повстання, яке згодом охопило [[Київське воєводство|Київське]], [[Волинське воєводство (І Річ Посполита)|Волинське]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавське]] і [[Подільське воєводство|Подільське]] воєводства й становило велику загрозу для панування шляхетської ПольщіРечі Посполитої в Україні{{fact}}.

В [[1592]]&nbsp;р. повстанці вчинили багато нападів на маєтки шляхти, міста й містечка, оволоділи Трипіллям та [[Переяслав]]ом, захопили в київському замку гармати, порох і військове спорядження. В кінці 1592&nbsp;— на початку 1593&nbsp;р. значний повстанський загін з кількох тисяч чоловік на чолі з К. Косинським виступив на [[Волинь]]. До нього приєднувались окремі повстанські загони, стікалися селяни, міська біднота і невдоволена своїм становищем дрібна службова шляхта. Повстання загалом мало стихійний характер. Багато повстанських загонів діяло незалежно від головного повстанського війська. З допомогою польського короля Речі Посполитої і місцевих магнатів проти повстанців було мобілізовано значні військові сили української і польської шляхти під командуванням найбільшого українського магната, київського воєводи [[Острозький Костянтин-Василь|Костянтина Острозького]], які зосередилися під м. Костянтиновом (нині [[Старокостянтинів]] Хмельницької області). У перших боях зі шляхетським військом повстанці на чолі з К. Косинським мали успіх, але 23.І (2.ІІ.) 1593&nbsp;р. під П'яткою (нині село Чуднівського району Житомирської області) зазнали поразки. К. Косинський від імені козацтва змушений був підписати [[угода Косинського|угоду]] з К. Острозьким [[10 лютого]], за якою козаки підкорялися королю. Однак, відступивши з козацькими загонами на [[Запорізька Січ|Запорізьку Січ]], К. Косинський почав готуватися до нового виступу і звернувся до московського уряду з проханням прийняти його із Запорізьким військом під владу [[Московська держава|Московської держави]].

У травні 1593&nbsp;р. 2-тисячний загін козаків рушив із Запоріжжя під [[Черкаси]]. Тут його розбив черкаський староста князь О.Вишневецький. К.Косинський загинув. Проте незабаром в Україні вибухнуло [[повстання Наливайка]] 1594—1596&nbsp;рр. Ці повстання поклали початок визвольній боротьбі українського народу, яка розгорнулася у 1-й пол. 17 ст. і закінчилася поваленням панування шляхетської ПольщіРечі Посполитої в Україні{{fact}}.