Ян Димітр Соліковський: відмінності між версіями

'''Ян Димітр Соліковський''' [[герб]]у Бонча (1539, [[Сєрадз]] — 27 червня 1603, Львів) — [[поляки|польський]] римо-католицький релігійний діяч, королівський секретар (з 1564 р.), письменник-публіцист. [[Львівські латинські архиєпископи|Львівський латинський архієпископ]] з 1583 р.

Народився ву середовищі різновірцівіновірців (протестантів), найстарший з 7-ми синів дожиттєвого посесора війтівства [[Сєрадз]]а Яна та його дружини Зузанни з Фішерів Соліковських.<ref>''Kotarski Edmund, Kumor Bolesław.'' Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539–16031539—1603)…&nbsp;— S. 282.</ref> Родове прізвище&nbsp;— від поселення Солькі ({{lang-pl|Solki}}) в [[Сєрадз]]ькому воєводстві.<ref>[[Несецький Каспер|''Niesiecki Kasper.'']] [http://www.polona.pl/item/178471/85/ Korona Polska przy Złotey Wolnosci…]''&nbsp;— T. 4.&nbsp;— S. 162. {{ref-pl}}</ref> Від зими 1556-57 до червня 1559&nbsp;р. навчався в Краківському університеті. За порадою Меланхтона батькові, продовжив навчання у Віттенберзі, де той був його викладачем. Після повернення був при дворі судді земського сєрадзького Яна Кшиштопорського (йому присвятив збірку релігійних віршів «Poemata» у 1562&nbsp;р.), з чиїм сином Миколаєм заприятелював у Віттенберзі.

Після смерті 1572&nbsp;р. короля Сігізмунда ІІ Августа включився у дискусію з приводу нових виборів короля, стану суспільства: свою думку викладав в анонімних, недрукованих, але широко розповсюджених творах. Спочатку підтримував кандидатуру Габсбурга, потім&nbsp;— [[Генріх Валуа|Генріха Валуа]]. 21 березня під час коронаційного сейму було зачитано підготовлений ним лист. Після втечі Валуа вирушив до Франції, щоб переконати його повернутись; виїхав до Польщі наприкінці вересня, прибув до Кракова на початку жовтня 1575&nbsp;р. Його приїзд до Варшави був вороже сприйнятий середовищем протестантів (згадував про спробу замаху).

Карнковський та Кромер просили короля сприяти наданню посади львівського арцибіскупа, поголос про його номінацію був у травні 1582&nbsp;р. 8 листопада 1582 року С. Баторій звернувся до Папи [[Григорій XIII|Григорія ХІІІ]] через це. 28 березня 1583 року отримав затвердження Папи на посаді, 27 квітня отримав [[паллій]] арцибіскупа, 24 червня був консекрований Карнковским ву [[Каліш]]і, 1 липня був «інгрес» у Львівській катедрі.

ВУ червні 1584&nbsp;р. брав участь в раді Сенату (Люблін) через справу [[Зборовські|Зборовських]], де закликав короля до поміркованості, розважливості.

15 лютого 1585 року завдяки втручанню [[Василь Костянтин Острозький|Костянтина Василя Острозького]], [[нунцій|нунція]] Болоньєтті, достойників Корони та ВКЛ уклав угоду з львівським православним єпископом [[Гедеон (Балабан)|Гедеоном Балабаном]], за якою обидві сторони мали припинити обопільне насильство до часу згоди між Папою та Патріархом.<ref>''Kazimierz Chodynicki.'' Bałaban Gedeon (Hryhory) († ok. 1618) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Łódź&nbsp;— Poznań&nbsp;— Wilno&nbsp;— Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.&nbsp;— Тоm 1, zeszyt 1.&nbsp;— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.&nbsp;— S. 249.&nbsp;— ISBN 8304034840 {{ref-pl}} S. 249</ref>

ВУ травні 1586 року вирушив як посол разом з Анджеєм Баторієм до Риму до Папи [[Сикст V|Сикста 5V]]. Через хворобу Карнковського на конвокаційному зіз'їзді 1587 року представляв Костел. На елекцію прибув 5 липня разом зі [[снятин]]ським старостою Миколаєм Язловецьким (з 400 людьми). В конфлікті Зборовських та [[Ян Замойський|Яна Замойського]] тримав дистанцію, не підтримав жодного кандидата на трон. Після роздвоєння вибору виїхав до Львова, став на чолі руської партії нейтралістів, які хотіли нових виборів короля. Брав участь в з'їзді [[Руське воєводство|Руського воєводства]] ву [[Судова Вишня|Судовій Вишні]] 5 листопада. Коли на початку січня 1588 року під час з'їзду шляхти у Львові дійшло до гострого конфлікту, сприяв укладанню мирної угоди, потім (всупереч піднятій максиміліяністами спробі збройного заволодіння Львовом) закликав шляхту підтримати Сігізмунда ІІІ Вазу. Після його обіцянки надати королівську амністію [[Миколай Язловецький]] відмовився від облоги Львова. За його сприяння [[Миколай Язловецький]] ву [[1589]]&nbsp;р. отримав повну амністію.<ref>''[[Баронч Садок|Barącz S.]]'' Pamiątki jazłowieckie…&nbsp;— S. 49.</ref>

ВУ 1590&nbsp;році львівський єпископ [[Гедеон (Балабан)|Гедеон Балабан]] сказав йому про намір укласти унію з [[РКЦ]], що сприяйняв дуже недовірливо через конфлікт останнього з патріархом Єремією та [[Львівське Успенське братство|Львівським братством]]; так само вчинив після заяви Г. Балабана у 1593&nbsp;р., незважаючи на тиск [[єзуїти|єзуїтів]], бо керувався вказівками Апостольської столиці. Після отримання повноважень від нунція Маласпіни Ґ. почав перемовини з православними ієрархами. Брав участь в [[Берестейська унія|Берестейському синоді]], був від Риму його керівником. Нунцій Маласпіна Ґ. Маласпіна, виїжджаючи з Речі Посполитої, сказа наступнику Е. Ґаетані, щоб той в справах ралізації унії опирався на Я.&nbsp;Д.&nbsp;Соліковського у випадку опору православних патріархів, який «кожного такого вижене з Королівства».<ref>''Kotarski Edmund, Kumor Bolesław.'' Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539–16031539—1603)…&nbsp;— S. 287–288287—288.</ref>

Бідкався, що нема чим заплатити [[реєстрове козацтво|реєстровим козакам]] у 1591 році.<ref>[[Леп'явко Сергій Анатолійович|Лепявко С]]. Криштоф Косинський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети // Автор передмови В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій.&nbsp;— К.: Варта, 1994.&nbsp;— 560 с.&nbsp;— С. 38.&nbsp;— ISBN 5-203-01639-9.</ref>

Заборонив українцям дзвонити в церквах на православні свята. 3 січня 1584&nbsp;р. напав на [[Успенська церква (Львів)|Успенську церкву]] Львова, вигнав з нього парафіян, зневажив священика, запечатав церкву; так хотів примусити [[Львівське братство]] святкувати новий [[Григоріанський календар|григоріянський календар]].<ref>''Крип'якевич І.'' Історичні проходи по Львові…&nbsp;— С. 52.</ref> Також з цією метою керував нападом на церкву [[Церква Богоявлення Господнього (Львів)|Богоявлення Господнього]] (тепер не існує) в 1584 році.<ref>Там же,.&nbsp;— С. 105.</ref>

14 липня 1601&nbsp;р. підписав заповіт, книги правничі, теологічні, філософські переказав братанку Войцеху, отримані від Анни Ягеллонки шати і начиння літургічне з 10 срібними талерами призначив для латинської катедри Львова, в якій фундував свій аніверсаж; зробив подарунки для львівських костелів та шпиталів Львова, колегіат в Ленчиці, Сандомирі, костелу в Сєрадзі. Був похований в [[Латинський кафедральний собор (Львів)|Латинській катедрі]] Львова, в [[презбітерій|презбітерії]] існував «надгробок» з [[епітафія|епітафією]], де було вказано, що прожив 74<ref>так в ПСБ</ref> роки. За [[Несецький Каспер|Каспером Несецьким]], прожив 64 роки.<ref>[[Несецький Каспер|''Niesiecki Kasper.'']] [http://www.polona.pl/item/178471/86/ Korona Polska przy Złotey Wolnosci…]''&nbsp;— T. 4.— S. 164 {{ref-pl}}</ref> «Надгробок» був зліва від головного вівтаря, усунутий під час реконструкції храму за архиєпископа [[Сєраковський Вацлав|Сєраковського Вацлава]]. Зараз на цьому місці таблиця з [[епітафія|епітафією]] Сєраковському.<ref>''[[Мечислав Орлович|Mieczysław Orłowicz]]''. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.&nbsp;— Lwów-Warszawa, 1925.&nbsp;— 276 s.&nbsp;— S. 81. {{ref-pl}}</ref>

* ''Крип'якевич І.'' Історичні проходи по Львові.&nbsp;— Львів: Каменяр, 1991.&nbsp;— 168 с.&nbsp;— ISBN 5-7745-0316-X.

* ''Kotarski Edmund, Kumor Bolesław.'' Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539–16031539—1603) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków, 2000.&nbsp;— t. XL/2, zeszyt 165.&nbsp;— S. 282–289282—289.

* [[Несецький Каспер|''Niesiecki Kasper.'']] [http://www.polona.pl/item/178471/85/ Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona …]''&nbsp;— T. 4&nbsp;— Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.&nbsp;— S. 162–164162—164. {{ref-pl}}

* [http://books.google.pl/books?id=KltmAAAAMAAJ&pg=PA519&dq=Bogdan+Stetkiewicz&hl=pl&sa=X&ei=PPBDUdfjNoPMPZyGgfAL&ved=0CD8Q6AEwBA#v=onepage&q=Bogdan%20Stetkiewicz&f=false Kasper Niesiecki. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J.— Lipsk, 1841.]&nbsp;— T. 8.&nbsp;— S. 452–455452—455. {{ref-pl}}