Ківа Олег Пилипович: відмінності між версіями

'''Ківа ОлегОле́г ПилиповичПили́пович'''  ([[5 січня]] [[1947]], [[Львів]] — [[26 грудня]] [[2007]]) — український [[композитор]]. [[Заслужений діяч мистецтв України]] ([[1986]]). Лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М. Островського (1979). Народний артист України (2001). Член Національної спілки композиторів України та її Правління. Заступник Головиголови Правлінняправління Київської міської організації НСКУ (Національна спілка кінематографістів України).

Народився [[5 січня]] [[1947]] року у [[Львів|Львові]]. Навчався в музичній школі по класу [[фортепіано]]. Закінчив [[Полтавська_загальноосвітня_школа_І-ІІІ_ступенів_№10_імені_В.Г.Короленка|Полтавську школу №10№ 10]]. В [[Полтавське державне музичне училище імені Миколи Лисенка|Полтавському музичному училищі]] займався на теоретичному факультеті. На другому курсі училища (приблизно в шістнадцятирічному віці) почав писати невеликі п'єси для фортепіано та [[романс]]и. Перші опуси не збереглися. В [[Київська консерваторія|Київській державній консерваторії імені П. І. Чайковського]] навчався по класу композиції професора Мирослава Скорика. «Олег Ківа був моїм першим учнем. Він як дуже талановита людина виявив свою індивідуальність з самого початку творчого шляху. Саме лірична нота завжди була притаманна його музиці. І цей ліризм проникає глибоко в душу людей, зачіпає їхні емоційні струни і не залишає їх байдужими.» (Мирослав Скорик). Закінчивши навчання у консерваторії (1971), за розподілом потрапив в Уманське музичне училище, де викладав теоретичні дисципліни (1971–1972), диригував місцевим симфонічним оркестром. Потім повернувся до Києва, вступив до Спілки композиторів України, де був редактором відділу пропаганди (1972–1974). Відслужив в армії. Після демобілізації викладав у ДМШ Києва (1974–1976), працював референтом Спілки композиторів України, а також у Музично-хоровому товаристві, був музичним редактором у видавництві «Музична Україна» (1977–1980). З 1980 — на творчій роботі. Писав музику до фільмів.

Творче становлення Олега Ківи припадає на кінець 60-х — початок 70-х років минулого сторіччя, коли в музичний світ України цілим сузір'ям «увірвалися» своєрідні і самобутні молоді композитори: Іван Карабиць, Ярослав Верещагін, Володимир Зубицький, [[Кириліна Ірина Яківна|Ірина Кириліна]]. І серед них — Олег Ківа. У його перших фортепіанних і камерно-інструментальних творах вже відчувався індивідуальний почерк. Написана у 1977 році Соната для фортепіано № 2, відома під назвою «Романтична музика» одразу ж стала візитною карткою молодого композитора. Поява у тому ж році Першої камерної кантати на вірші Анни Новочадівської знаменувала певну творчу віху. Спробувавши себе в різних жанрах, у тому числі й музичнотеатральному (балет «Олеся» за повістю О. Купріна), Олег Ківа зосередився на роботі в камерно-вокальному жанрі. Широку популярність здобула його музика до кіно.