Менахем Беґін: відмінності між версіями

У [[1941]] році, однак, його було звільнено з табору на річці [[Печора (річка)|Печорі]] як польського підданногопідданого. Тоді ж Бегін вступив у лави [[Армія Андерса|армії Андерса]], у складі якої за якийсь час опинився в Палестині.

На прем'єрській посаді Менахем Бегін відзначився своєю внутрішньоекономічною і соціальною політикою. Так, на відміну від попередніх урядів, він розгорнув рішучу програму з ліберализаціїлібералізації економіки (так званий ''«жовтневий економічний переворот»'' [[1977]] року). Бегін також активно впроваджував у життя заходи зі скорочення соціальної нерівності між більш економічно заможними європейськими євреями (''[[ашкеназі]]'') та євреями, що були вихідцями з країн Сходу ''([[сефарди]]''). Була розроблена спеціальна широкомасштабна програма для піднятяпідняття не лише життєвого, а й культурного рівня «східних» євреїв. І якщо соціальні програми знаходили підтримку в широких мас масах ізраїлітянізраїльтян, економічні реформи Бегіна піддавалися критиці, адже стрімка [[приватизація]] призвела фактично до втрати важелів впливу на економіку, що не так давно являла майже суцільний державний сектор, що доволі щвидкошвидко потягнуло за собою негативні наслідки — ринкові [[Спекуляція|спекуляції]] та достатньо високивисокий рівень [[Інфляція|інфляції]] (наприклад, у [[1980]] її показник становив 130%), що навіть змусило Бегіна частково вживати заходів супроти роздержавлення економіки. Однак переобрання Бегіна в [[1981]] році чітко засвідчило при сприйняття і задоволення в цілому ізраїльського суспільства політики Бегіна.

Вражаючими були результати зовнішньої політики Бегіна. Він обстоював збереження ізраїльської присутності на окупованих палестинських територіях ([[Юдея]] таі [[Самарія]]), але водночас був прихильниуомприхильником мирного врегулювання з [[Єгипет|Єгиптом]] шляхом повернення південному сусіду [[Синайський півострів|Синайського півострова]]. Вже незабаром після приходу до влади Бегін став одним з ініціаторів переговорів з Президентом Єгипту [[Анвар Садат|Анваром Садатом]], що завершилися підписанням у вересні [[1978]] року [[Кемп-Девідські угоди|Кемп-Девідських угод]] (повноформатну кінцеву мирну угоду було підписано згодом, перед [[Білий дім|Білим домом]] у [[Вашингтон]]і [[26 березня]] [[1979]] року). За це мирне врегулювання відносин досі непримеренних ворогів Бегін та Садат спільно отримали [[Нобелівська премія миру|Нобелівську премію миру]].

Не такими вдалими за урядування Бегіна були відносини з рештою арабського світу. Так, [[1981]] року за наказом прем'єра ізраїльська авіація бомбувала і знищила [[Ірак|іракський]] [[атомний реактор]], позбавивши таким чином [[Саддам Хусейн|Саддама Хусейна]] можливості виготовити [[Атомна бомба|атомну бомбу]]. Взагалі Бегін вважав, що мир з Єгиптом «розв'язав руки» Ізраїлю для повного знищення [[Організація визволення Палестини|ОВП]], і з цією метою уряд від [[1982]] року розпочав вторгнення до [[Ліван]]у ([[Ліванська війна (1982)|''операція «Мир для Галілеї»'']]). Однак великі втрати в ЛиваніЛівані, розкол у суспільстві щодо ставлення до ліванської війни та смерть дружини призвели до нервового виснаження і проблем зі здоров'ям Бегіна, наслідком чого була його відставка [[15 вересня]] [[1983]] року.

Люди, що знали Бегіна особисто, відмічаливідзначали його особливу елегантність і джентельменстводжентльменство — так, він і за нестерпної спеки носив костюм і [[Краватка|краватку]]. Збереглися свідчення, що будучи арештованим у [[1940]] році, Бегін перш ніж вирушити у карцер, начистив чоботи і пов'язав свіжу краватку.

* [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/auth_book.xtmpl?id=81883&aid=742 ''«У білі ночі»''] ([[1953]], про радянську в'язницю та табір; рос. перкладпереклад, Т.-А. [[1978]], Єрусалим-М., [[1991]]; М., [[1993]]):