Менахем Беґін: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Скасування редагування № 16968334 користувача Oleksandr Tahayev (обговорення)
Немає опису редагування
Рядок 51:
У вересні [[1940]] року у Вільнюсі Бегіна заарештувала радянська влада і присудила йому 8 років таборів як «агенту британського імперіалізму» та «соціально небезпечному елементу».
 
У [[1941]] році, однак, його було звільнено з табору на річці [[Печора (річка)|Печорі]] як польського підданногопідданого. Тоді ж Бегін вступив у лави [[Армія Андерса|армії Андерса]], у складі якої за якийсь час опинився в Палестині.
 
[[1943]] року Менахем Бегін покидає армію Андерса, й відтоді цілком і повністю віддає своє життя боротьбі за створення єврейської держави, а згодом і служінню їй.
Рядок 75:
== На прем'єрському посту ==
 
На прем'єрській посаді Менахем Бегін відзначився своєю внутрішньоекономічною і соціальною політикою. Так, на відміну від попередніх урядів, він розгорнув рішучу програму з ліберализаціїлібералізації економіки (так званий ''«жовтневий економічний переворот»'' [[1977]] року). Бегін також активно впроваджував у життя заходи зі скорочення соціальної нерівності між більш економічно заможними європейськими євреями (''[[ашкеназі]]'') та євреями, що були вихідцями з країн Сходу ''([[сефарди]]''). Була розроблена спеціальна широкомасштабна програма для піднятяпідняття не лише життєвого, а й культурного рівня «східних» євреїв. І якщо соціальні програми знаходили підтримку в широких мас масах ізраїлітянізраїльтян, економічні реформи Бегіна піддавалися критиці, адже стрімка [[приватизація]] призвела фактично до втрати важелів впливу на економіку, що не так давно являла майже суцільний державний сектор, що доволі щвидкошвидко потягнуло за собою негативні наслідки — ринкові [[Спекуляція|спекуляції]] та достатньо високивисокий рівень [[Інфляція|інфляції]] (наприклад, у [[1980]] її показник становив 130%), що навіть змусило Бегіна частково вживати заходів супроти роздержавлення економіки. Однак переобрання Бегіна в [[1981]] році чітко засвідчило при сприйняття і задоволення в цілому ізраїльського суспільства політики Бегіна.
[[Файл:Begin, Carter and Sadat at Camp David 1978.jpg|thumb|ліворуч|250пкс|Бегін, [[Джиммі Картер]] і [[Анвар Садат]] на підписанні [[Кемп-Девідські угоди|Кемп-Девідської угоди]], [[1978]]]]
Вражаючими були результати зовнішньої політики Бегіна. Він обстоював збереження ізраїльської присутності на окупованих палестинських територіях ([[Юдея]] таі [[Самарія]]), але водночас був прихильниуомприхильником мирного врегулювання з [[Єгипет|Єгиптом]] шляхом повернення південному сусіду [[Синайський півострів|Синайського півострова]]. Вже незабаром після приходу до влади Бегін став одним з ініціаторів переговорів з Президентом Єгипту [[Анвар Садат|Анваром Садатом]], що завершилися підписанням у вересні [[1978]] року [[Кемп-Девідські угоди|Кемп-Девідських угод]] (повноформатну кінцеву мирну угоду було підписано згодом, перед [[Білий дім|Білим домом]] у [[Вашингтон]]і [[26 березня]] [[1979]] року). За це мирне врегулювання відносин досі непримеренних ворогів Бегін та Садат спільно отримали [[Нобелівська премія миру|Нобелівську премію миру]].
 
Не такими вдалими за урядування Бегіна були відносини з рештою арабського світу. Так, [[1981]] року за наказом прем'єра ізраїльська авіація бомбувала і знищила [[Ірак|іракський]] [[атомний реактор]], позбавивши таким чином [[Саддам Хусейн|Саддама Хусейна]] можливості виготовити [[Атомна бомба|атомну бомбу]]. Взагалі Бегін вважав, що мир з Єгиптом «розв'язав руки» Ізраїлю для повного знищення [[Організація визволення Палестини|ОВП]], і з цією метою уряд від [[1982]] року розпочав вторгнення до [[Ліван]]у ([[Ліванська війна (1982)|''операція «Мир для Галілеї»'']]). Однак великі втрати в ЛиваніЛівані, розкол у суспільстві щодо ставлення до ліванської війни та смерть дружини призвели до нервового виснаження і проблем зі здоров'ям Бегіна, наслідком чого була його відставка [[15 вересня]] [[1983]] року.
 
Останні роки життя Менахем Бегін прожив, відійшовши від публічної активності, поперемінно в Єрусалимі та Тель-Авіві, де він помер [[9 березня]] [[1992]] року. Бегіна поховано на [[Оливкова гора|Оливковій горі]] в [[Єрусалим]]і, поряд з могилами бойовиків Ірґуна, страчених англійцями. Його похорони, що не були офіційними, зібрали тисячі вдячних ізраїлітян.
Рядок 89:
Він вважався талановитим оратором і полемістом, за що противники не раз називали його «демагогом». Володів дев'ятьма мовами і взагалі мав хист [[Лінгвістика|лінгвіста]]: у гімназії [[латина]] була одним з його улюблених предметів.
 
Люди, що знали Бегіна особисто, відмічаливідзначали його особливу елегантність і джентельменстводжентльменство — так, він і за нестерпної спеки носив костюм і [[Краватка|краватку]]. Збереглися свідчення, що будучи арештованим у [[1940]] році, Бегін перш ніж вирушити у карцер, начистив чоботи і пов'язав свіжу краватку.
 
Ще одна якість характеру по праву заслужила Бегіну славу — його скромність і вміння спілкуватися з «простими людьми». Так, відомий випадок останніх місяців перебування його на прем'єрській посаді — до нього на прийом прийшла мати солдата, що пропав без вісти у Лівані. В кабінеті Бегіна з жінкою стався напад істерики, і хоча в Бегіна була призначена важлива дипломатична зустріч з чиновником із Вашингтону, він відмовився покинути жінку, допоки їй не полегшало.
Рядок 95:
Менахем Бегін є також [[автор]]ом статей і трьох книг [[Мемуари|мемуарного]] характеру:
* ''«Повстання»'' (про підпільну боротьбу «Ірґун», [[1950]], рос. переклад, Т.-А., [[1976]]);
* [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/auth_book.xtmpl?id=81883&aid=742 ''«У білі ночі»''] ([[1953]], про радянську в'язницю та табір; рос. перкладпереклад, Т.-А. [[1978]], Єрусалим-М., [[1991]]; М., [[1993]]):
* ''«У підпіллі: твори та документи»'' (4 тт., [[1959]]—[[1961|61]]).