|
Ярослав Домбровский народився в м. [[Житомир]]і в сім'ї збіднілих дворян.
З [[1845]] по [[1853]] проходив навчання в Брестському кадетському корпусі, потім був відправлений в Санкт-Петербурзький Дворянський полк (потімзгодом — Константинівський кадетський корпус). В [[1855]], успішно закінчивши навчання, підвищений у прапорщики та назначений в 19-у польову артилерійську бригаду, що брала участь у [[Кавказькі війни|Кавказькій війні]].
В [[1859]] році вступає в Ніколаєвську академію Генерального штабу в [[Петербург|Петербурзі]]. Входить в організацію опозиційно налаштованих офіцерів-генштабістів, потім стає одним з його керівників. З грудня [[1860]] року починає встановлювати зв'язки з польськими конспіраторами.
[[6 лютого]] [[1862]] року приїжджає доу [[Варшава|ВаршавиВаршаву]] та починає підпільну роботу в якості конспіративного начальника міста та члена Центрального Національного КомітетаКомітету. В червні приймається розроблений Домбровським план повстання.
14 серпня Домбровський був заарештований та ув'язнений в Варшавську цитадель. Навіть перебуваючи в ув'язненні, він керує повстанням. В [[1864]] році-го повстання було придушене. Після провалу повстання йому винесений вирок 15 років каторжних робіт, але в грудні [[1864]] року він зумів здійснити втечу з московської пересильної тюрми.
В травні [[1865]] році при співпраці [[Озеров|В. М. Озерова]] з заслання визволена Пелагія Домбровська - дружина революціонера. В червні подружжя емігрує в Європу. ▼
▲ВУ травні [[1865]] році при співпраці [[Озеров|В. М. Озерова]] з заслання визволена Пелагія Домбровська -— дружина революціонера. В червні подружжя емігрує в Європу.
Під час переїздів по Європі знайомиться з [[Джузеппе Гарібальді]], [[Герцен Олександр|Олександром Герценом]], [[Бакунін Михайло|Михайлом Бакуніним]].
Восени 1865 приїжджає в [[Париж]], де влаштовується на роботу креслярем. ВУ [[1866]] року виникає об'єднання польської еміграції (пізніше -— об'єднання польської демократії).
В [[1868]] році-го виходить книга Ярослава Домбровського «Критичний нарис війни 1866 року в Німеччині та Італії», в якій він намагався дати оцінку подіям, що сталися в Європі. В ній він дає прогнози відносно наступного розвитку подій.
ВУ [[1869]] році Домбровський арештованийзаарештований французькою поліцією за хибним доносом, але був виправданий та відпущений на волю.
В [[1870]] році-го почалася війна, про яку писав Домбровський. [[Прусія]] напала на [[Франція|Францію]], розгромивши під Седаном війська імператора. [[Наполеон III]] попав у полон. Пруська армія вступила Париж, в цей час у Францію приїжджає [[Джузеппе Гарібальді]] -, але французи відмовляються від італійської і від польської допомоги. Та все ж в жовтні [[1870]]-го Домбровський організував польський легіон в [[Ліон]]і -, але він залишився практично майже не потрібний.
[[Файл:Jaroslaw Dabrowski house Zhytomyr 2008.jpg|thumb|Пам'ятна дошка на будинку, в якому народився Ярослав Домбровський. [[Житомир]], вул. Мала Бердичівська, 10]]
ВУ березні [[1871]] року Ярослав Домбровський приїжджає в [[Париж]]. Тут [[18 березня]] представники лівих сил — переважно анархісти -— створили [[Паризька комуна|Паризьку комуну]], і Домбровський став її активним учасником. Серед комунарів і його друзі. Членом комуни став також [[Михайло Бакунін]], заочно членом комуни вибрали і Гарібальді. Домбровський спочатку керував XI легіоном, потім його призначили комендантом Паризького укріпленого району та командуючимкомандувачем військами західного сектору оборони Парижу. ВУ квітні Домбровському присвоїли звання генерала та доручили керувати військами комуни в боях проти версальських військ.
ВУ травні [[1871]] року версальські війська увірвались в Париж. Домбровський керував обороною Комуни.
[[23 травня]] 1871 року куля влучила в голову генерала. Він помер через дві години в паризькій лікарні Ларібуазьє.
Через декілька днів [[Адольф Тьєр]] придушив повстання та ліквідував [[Паризька комуна|Комуну]].
Тіла страчених комунарів та жертв Комуни були поховані на кладовищі Пер-Лашез.
== Праці ==
| 