Отто Ган: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shkod (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
м →Нагороди: правопис |
||
Рядок 29:
Будучи інтернований до Англії, Ган дізнається, що йому присуджена Нобелівська премія з хімії за 1944 р. «за відкриття розщеплення важких ядер». Йому було дозволено повернутися до Німеччини в 1946 р., в кінці цього ж року йому була вручена Нобелівська премія в Стокгольмі. У своїй промові при презентації лауреата Арне Тізеліус, член [[Шведська королівська академія наук|Шведської королівської академії наук]], сказав: «Відкриття розщеплення важких ядер призвело до таких наслідків, що ми всі, все людство, дивимося вперед з великими надіями, але також і з великими побоюваннями за наше майбутнє».
У Нобелівській лекції Ган простежив пройдений науковими дослідженнями шлях від природної трансмутації урану, відкритої Антуаном Анрі Беккерелем, до ядерного розщеплення. На закінчення він процитував уривок з лекції [[Фредерік Жоліо-Кюрі|Фредеріка Жоліо-Кюрі]], виголошеної ним при врученні йому в 1935 році Нобелівської премії, в якій французький фізик попереджав про величезну небезпеку атомної енергії. „Те, що десять років тому було плодом уяви, «маревної уяви», сьогодні стало вже,
Серед численних почесних нагород Ган отримав медаль Еміля Фішера Німецького хімічного товариства (1922), премію Станіслао Канніццаро Королівської академії наук у Римі (1938), медаль Макса Планка Німецького фізичного товариства (1949), золоту медаль Парацельса Швейцарського хімічного товариства (1953) і медаль Фарадея Британського хімічного товариства (1956). Він був членом академій різних країн світу, мав численні почесні вчені звання і був офіцером Почесного легіону Франції.
| |||