Історія Угорщини: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
|||
Рядок 23:
Угорські королі проводили активну зовнішню політику. Ще в [[970]] році, коли київський князь [[Святослав Ігорович]] вів боротьбу з візантійцями у Болгарії, один з угорських загонів виступав на його боці. У [[992]] році [[Володимир Святославич]] організував похід на білих хорватів (тобто у Галичину), де стикалися територіальні інтереси Русі й Угорщини. Як зазначає «[[Повість временних літ]]», Володимир жив у мирі зі [[Стефан I Святий|Стефаном І Угорським]] (Іштваном І). Після смерті князя Володимира ([[1015]] рік) його син [[Святослав Володимирович]], переслідуваний братом Святополком Окаянним, намагався втекти в Угорщину. Скориставшись з князівських міжусобиць, [[Іштван І]] захопив Закарпаття. Його син Імре мав титул «князя русів». Арпади і Рюриковичі були пов'язані династичними шлюбами. Зокрема, двоюрідний брат Іштвана І був одружений з київською княжною; один з наступників Іштвана Ендре І (див. Андрій І, [[1045]]-[[1060]] роки), перш ніж стати королем Угорщини, тривалий час жив (разом зі своїм братом) у Києві при дворі князя Ярослава Мудрого і був одружений з руською княжною (дослідники ототожнюють її з дочкою Ярослава Анастасією); король [[Бела І]] ([[1060]]-[[1063]] роки) видав свою дочку Ланку за тмутороканського князя [[Ростислав Володимирович|Ростислава Володимировича]] — внука [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]]. [[Ласло I Святий|Ладислав І]] ([[1077]]-[[1095]] роки) об'єднує [[Хорватія|Хорватію]] в особистій унії з Угорщиною. Його наступник [[Коломан І]] стає королем Хорватії. Дочка короля Ладислава вийшла заміж за Володимир-Волинського князя Ярослава Святополковича. Невдалим виявився шлюб короля Кальмана Книжника (див. [[Коломан І]], [[1095]]-[[1116]] роки) з дочкою Володимира Мономаха Єфимією; їхній син Борис (не визнаний батьком) протягом багатьох років за підтримки галицьких бояр вів наполегливу, проте безрезультатну боротьбу за угорський престол. Дочка Кальмана (від іншого шлюбу) стала дружиною князя Звенигородського, потім — галицького Володимирка. Нарешті, король Геза II (1141-62) був одружений з дочкою великого князя київського Мстислава Володимировича Єфросинією.
За правління Ендре І та його сина Шаламона (Соломона; [[1063]]-[[1074]] роки) в Угорщині посилився руський вплив — русичі займали високі посади, поширився візантійський церковний обряд, при дворі вживалася слов'янська мова. Якщо до кін. 11 ст. відносини Угорщини з Руссю носили переважно мирний характер, то в наступні десятиліття угорські напади на Русь стають нерідким явищем. Згідно з угорськими джерелами, перший похід у Галичину близько 1095 року зробив Ладислав І. Угорські королі дедалі частіше втручалися у внутрішню міжусобну боротьбу руських князів, здійснюючи походи у Галицьку землю. Король Кальман у 1099 році пішов у Галичину як союзник київського князя Святополка Ізяславича в боротьбі проти Василька Ростиславича та його брата Володаря, однак був розгромлений у битві на р. Вігор під Перемишлем. Іштван II (1116-31) у 1123 здійснив похід на Володимир-Волинський. [[Бела II]] ([[1131]]-[[1141]] роки) у 1139 році послав багатотисячне військо на допомогу великому князю київському Ярополку Володимировичу, що вів боротьбу з чернігівським князем Всеволодом. Геза II протягом [[1148]]-[[1152]] років здійснив ряд походів у Галичину на підтримку великого князя київського Ізяслава Мстиславича проти галицького князя Володимирка. [[Бела III]] ([[1173]]-[[1196]] роки) після конфліктів з [[Візантія|Візантією]] домагається приєднання [[Далмація|Далмації]], Хорватії і [[Боснія|Боснії]]. Культурні зв'язки з Францією виникають внаслідок запрошення [[Цистерціанці|цистерціанців]] та премонстрантів. [[Трансильванія|Семиграддя]] заселяють закликаними до країни «саксами», яким пізніше, у [[1224]] році забезпечують самоврядування. У 1188 [[Бела III]] під приводом допомоги князю Володимиру Ярославичу намагався приєднати галицькі землі до Угорщини, проголосивши себе «королем Галичини» 1 зробив намісником у Галичі свого сина Ендре (пізніше — король Ендре II: див. Андрій II), правив в [[1205]]-[[1235]] роках. Проте [[галицькі бояри]] за підтримки польського князя Казимира II Справедливого у [[1189]] році вигнали Ендре ([[Галицьке повстання 1189]] року).
[[Файл:Aranybulla1.jpg|thumb|«Золота булла» 1222 року.]]
| |||