Архітектура Стародавнього Єгипту: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 6:
== Архітектура Раннього царства ==
Характеристики архітектури Стародавнього Єгипту
Древній Єгипет, який поклав початок архітектурі, був країною, позбавленою будівельного лісу[1]. Лісу було так само мало, як і в інших оазисах африканської пустелі, основна рослинність — пальми, що дають дерево поганої якості, і очерет. Все це багато в чому визначило те, що основними будівельними матеріалами були необпалена цегла-сирець і камінь, головним чином, вапняк, що добувається в Нільській долині, а також піщаник і граніт[1]. Камінь використовувався в основному для гробниць і поховань, в той час як цегла йшла на спорудження палаців, фортець, будівель в околицях храмів та міст, а також допоміжних споруд для храмів.
Давньоєгипетські будинки будували з бруду, що видобувався в Нілі. Його залишали на сонці, щоб він висихав і ставав придатним для будівництва.
Багато єгипетських міст не збереглися до наших днів, бо розташовувалися в зоні розливів Нілу, рівень якого піднімався кожне тисячоліття, в підсумку багато міст були затоплені, а бруд, який був використаний для будівництва, ставав добривом для селянських полів. Нові міста будувалися на місці старих, тому стародавні поселення і не зберігалися. Однак посушливий клімат Стародавнього Єгипту зберіг деякі споруди з цегли-сирцю — село Дейр ель-Медіна, Кахун[2], місто, що досягло розквіту в Середнє царство (сучасний Ель-Лахун), кріпосні споруди в Бухені[3] і Міргисі. Все ж багато храмів і споруд збереглися до наших днів, внаслідок того, що вони перебували на недосяжній для нільських розливів висоті і були побудовані з каменю.
Основне розуміння давньоєгипетської архітектури засноване на вивченні релігійних пам'яток, найбільш збережених споруд[4]. Судячи з деяких збережених колон з Карнацького храму єгиптяни перед укладанням каменю кантували начисто лише постелі і вертикальні шви; лицьова ж поверхня каменів обтісувалася по закінченні будівництва будівлі. Цим прийомом користувалися згодом греки. Камені клалися без скріпного матеріалу і без всяких штучних зв'язків. В фіванську епоху металеві скріплення, мабуть, абсолютно не вживалися, і лише зрідка використовувалися дерев'яні скоби у формі хвоста для зв'язку каменів між собою (Медінет-Абу, Абідос) або ж для скріплення тріщин монолітів (Луксорський обеліск)[5] Зовнішні та внутрішні стіни, а також колони і пірси, були покриті ієрогліфічними та ілюстрованими фресками і різьбленими фігурками, розфарбованими різними кольорами[1]. Мотиви прикрас єгипетських будівель символічні, так наприклад — скарабей, священний жук, або сонячний диск, що символізував бога сонця Ра. Також часто зустрічаються пальмові листи, зарості папірусу, квіти лотоса[4]. Ієрогліфи використовувалися не тільки в декоративних цілях, але і щоб зберегти історичні події, війни, які велися, богів, яким поклонялися, побут древніх єгиптян, життя і смерть фараонів, що правили древньою державою.
Архітектура Раннього царства
Докладніше: Мастаба
Пам'ятки монументального зодчества практично не збереглися, оскільки основним будівельним матеріалом в ті дні була цегла-сирець. Використовувалися також глина, очерет і дерево, причому поєднання цегляного облицювання і дерев'яних балкових перекриттів і декору є важливою ознакою, що дозволяє віднести виконання до сфери мистецтва Раннього царства. Камінь застосовувався лише як оздоблювальний матеріал. До цієї епохи відноситься тип палацових фасадів — «серех», зображення яких зустрічаються на стелах фараонів I династії. Риси цих споруд нерідко повторювалися і в формах царських саркофагів. Культові та меморіальні споруди збереглися краще, ніж палаци: це, перш за все, святилища, молитовні і мастаби. Декорування святилищ ще зберігає зв'язок з епохою дерев'яного зодчества, в якому використовувався орнаментальний мотив очеретяної плетінки.
В період Раннього Царства склалися і такі прийоми оформлення, як увігнуті карнизи, орнаментальні фризи (мальовничі або скульптурні) та оформлення дверного отвору глибоким уступом.
Багато з традицій храмового зодчества відбилися і в стилі меморіальних споруд, які були дуже важливі для давньоєгипетської культури у зв'язку з вирішальним значенням в ній поховального культу. Поховання I–II династій зосереджені в районі Мемфіса і Абідоса, що стали центрами заупокійного культу. З ним пов'язано, з одного боку, широкий розвиток типу гробниць — мастаб, найхарактерніших будівель в архітектурі Стародавнього Єгипту. З іншого боку, саме в зв'язку з розробкою мастаб відбувається збагачення, уточнення змісту культу.
== Архітектура Стародавнього царства ==
| |||