Уго Малагуті: відмінності між версіями

}}

 

 

Популярність Малагуті принесли романи-притчі, що поєднують наукову фантастику образи і сюжетні лінії з "вічними питаннями" філософської літератури, зокрема, пошуками "істинної" релігії. В "Дивах Сатани" [Satana dei Miracoli] (1966) втікачі з потрапила під п'яту технократичної тиранії Землі (де вже роботи -інквізітори посилають "єретиків" і "відьом" на вогнище) знаходять обітовану планету, що обіцяє їм шукану релігійну свободу; проблеми починаються, коли справжній господар планети - Сатана, спочатку що прикинувся "добрим", вимагає від новонавернених прісних, щоб вони взялися за те ж, чим займалися їхні колишні гонителі-роботи: викорінювали єресь. Загадковий герой роману "[[Палац у небі]]" [Il Palazzo nei Cielo] (1970), позбавлений пам'яті, у своїх пошуках (на майже збезлюділа Землі, - а також на Марсі і Венері, де його приймають за месію), - міфічного Вічного Міста (про яке кажуть, що це - Сховище Пам'яті, створене самим Богом) відкриває своє минуле і своє "я". Виявляється, герой - це перевтілення всемогутнього комп'ютера; той мешкав в якомусь позахмарному замку, а потім, вирішивши спуститися вниз, до людей, щоб розділити їх сумне самотність, стер власну пам'ять (залишивши собі лише ту її мізерну частку, до-раю дозволяла проіснувати у вигляді людини). На російську мову перекладено декілька оповідань Уго Малагуті, зокрема науково-фантастичний памфлет"Стрілянина по живій мішені" (196.), написаний у співавт. з Луїджі Коцца як безпосередня реакція на вбивство Кеннеді (справа відбувається в одному з американських штатів, де вбивство Президента стало свого роду священною традицією). Про наявність перекладів Малагуті українською мовою нічого невідомо.