Кадубівська стінка: відмінності між версіями

'''Ка́дубівська сті́нка''' — [[ландшафтний заказник]] загальнодержавного значення в Україні. Розташований між селами [[Кадубівці|Кадубівцями]] (звідси й назва) і [[Веренчанка|Веренчанкою]] [[Заставнівський район|Заставнівського району]] [[Чернівецька область|Чернівецької області]], у верхів'ях річки [[Совиця (річка завдовжки 37 км)|Совиці]].

[[Заказник]] є лівою стінкою осушеної долини, яка тягнеться від села Кадубівці до витоків річки Совиця-Веренчанська. Правий берег пологий з [[Чорнозем|чорноземамичорнозем]]ами, а лівий скелястий, заввишки до 20—30 м, утворений гіпсо-ангідритами. Тут присутні [[Зсув ґрунту|зсуви]] [[Дернові ґрунти|дернових]] та дерново-лучних [[Ґрунт|ґрунтівґрунт]]ів. Лівий берег є частиною мезотектонічного блоку. Північна частина має довжину близько 600 м. та ширину до 100—150 м. з окремими скельними виходами [[Вивітрювання|вивітрених]] та еродованих сіро-коричневих крупнокристалічних [[Гіпс|гіпсівгіпс]]ів. Поверхневі води поглинаються [[карстова лійка|карстовими лійками]], що розташовані в підніжжі у трьох місцях. На південному схилі з боку села відбуваються активні стадії зсувів, що постійно стимулюються [[Карст|карстовими процесами]]. Тут постійно відбувають провали та масивні обвали порід. Південна ділянка, що має довжиною 1700 м. і ширину 50—100 м, являє собою лівий скелястий берег, висота якого зменшується від 25 до 15 м. Тут відсутні зсувні та карстові процеси, проте наявні порожнини з фрагментами вториних кристалів, завдовжки 5—7 м, утворених внаслідок поверхневої ерозії та [[вивітрювання]].<ref name=2abc>Чорней І. І., Токарюк А. І., Буджак В. В., Скільський І. В. Заповідні урочища Північної Буковини та Хотинщини: загальний огляд, рослинність, раритетні флора і фауна // Заповідна справа в Україні. – 2009. – Т. 15. – Вип. 1. – С. 82-100</ref>

У рослинному покриві переважають степові угруповання, що характерні для Західного [[Поділля]], що зумовлено перш за все геоморфологічною будовою та присутністю дерново-карбонатних [[Ґрунт|ґрунтівґрунт]]ів на схилами.

На території заказника поширені реліктові угруповання формації осоки низької з асоціаціями волосистоковилово — низькоосокова (Caricetum (humilis) stiposum (capillatae)), валіськокострицево — низькоосокова (Caricetum (humilis) festucosum (valesiacae)), гребінчастокипцево — низькоосокова (Caricetum (humilis) koeleriosum (cristatae)). Також тут поширені рідкісні угруповання [[Ковила волосиста|ковили волосистої]] (Stipeta capillatae), представлені асоціацією бліднуватокострицево — волосистоковилова (Stipetum (capillatae) festucosum (pallentis)). Ці угруповання занесені до [[Зелена книга України|Зеленої книги України]].

Серед рослин тут поширені такі види: бородач звичайний (Bothriochloeta ischaemi), калерія гребінчаста (Koeleria cristata), [[самосил гайовий]] (Teucrium chamaedrys), [[Костриця валійська|костриця валійська]] (Festucetalia valesiacae), оман мечолистий (Inula ensifolia), цибуля подільська (Allium podolicum), тонконіг різнобарвний (Poa versicolor), мінуарція дністровська (Minuartia thyraica) та чебрець подiльський (Thymus podolicum L.).