|
== Кар'єра ==
У [[1988]]–[[1989]] роках роки — строкова служба ву збройних арміїсилах, (підрозділвійська зв'язку)зв’язку.
З [[1990]] по [[1996]] роки – займається підприємницькою діяльністю у різних сферах економіки, засновник та Голова Правління групи компаній «Обрій».
У [[1990]] році 22 річний студент [[Радіофізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка|радіофізичного факультету]] [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського державного університету імені Тараса Шевченка]] Олег Шевчук став депутатом [[Київська міська рада|Київської міської ради]]. Протягом [[1991]]–[[1992]] років — секретар постійної комісії Київської міської ради народних депутатів з організації фізкультурно-оздоровчої діяльності, спорту, туризму та дозвілля киян.
[[1996]]-[[1998]] р. – заступник Голови Правління «[[Укртелеком]]».
З травня [[1991]] до [[2006]] року — у лавах [[Партія Зелених України|Партії Зелених України]]. У [[1997]] році очолив Секретаріат партії та став заступником голови ПЗУ.
З [[1996]] року активно починає займатися розвитком руху роботодавців.
З [[1992]] до листопада [[1996]] року — голова правління групи компаній «Обрій».
[[1997]]-[[2004]] – віце-Президент УСПП. У [[1998]] році створює громадське об’єднання учасників ринку телекомунікацій «Телеком-клуб».
З [[1996]] року активно починає займатися розвитком руху роботодавців. У [[2001]] році створює та очолює одну з перших в Україні галузевих роботодавчих організацій — Всеукраїнське об'єднання роботодавців у галузі телекомунікацій та інформаційних технологій. Нині є президентом Конфедерації роботодавців України, заступником голови ради Федерації роботодавців України. Як представник руху роботодавців мав досвід керівництва представницькими наглядовими органами Фондів соціального захисту.
З березня [[1998]] р. по лютий [[2000]] року - народний депутат України 3 скликання, перший заступник Голови Комітету ВР України з питань будівництва, транспорту та зв'язку.
У [[1996]]–[[1998]] роках — комерційний директор, заступник генерального директора з роботи із споживачами та маркетингу Українського об'єднання електрозв'язку «[[Укртелеком]]». У 1997–1998 роках — генеральний секретар «Української Асоціації виробників феросплавів». З 1997 року — віце-президент «Українського Союзу промисловців і підприємців». У 1998 році створює громадське об'єднання провідних учасників ринку телекомунікацій та інформаційних технологій «Телеком-клуб».
З березня [[1999]] дор. липняпо [[2001]] рокурік очолював- [[Державнийочолює комітет інформатизації України|Державний комітет зв'язку та інформатизації України]].
[[2001]]-[[2007]] роки - повертається до бізнесу та громадської активності, сфера інтересів – ринок ІКТ. Створює та очолює громадську дослідницьку організацію «Інститут Інформаційного суспільства».
З квітня [[1997]] року — генеральний секретар Української асоціації виробників феросплавів та іншої електромеханічної продукції. З вересня [[1997]] — голова комісії правління [[УСПП]] з питань телекомунікацій та розвитку інтелектуальних мереж, з [[14 лютого]] [[2000]] року — віце-президент УСПП з питань інформатизації та телекомунікацій.
У [[2001]] році створює та очолює одну з перших в Україні галузевих роботодавчих організацій - Всеукраїнське об’єднання роботодавців у галузі телекомунікацій та інформаційних технологій.
З березня [[2000]] — радник [[Голова Верховної Ради України|Голови Верховної Ради України]].
З жовтня [[2007]]-[[2012]] – народний депутат України 6 скликання, перший заступник Голови Комітету ВР України з питань соціальної політики та праці, автор понад 40 законопроектів.
З липня [[2001]] року — директор власноруч створеного «Інституту Інформаційного суспільства України». З жовтня [[2001]] року — віце-президент Асоціації захисту прав споживачів природних монополій «Антимонопольний союз».
З 2013[[2012]] року заступник- ГоловиПрезидент «Ради ФедераціїКонфедерації роботодавців України ». ▼Жовтень — листопад [[2002]] — радник [[Прем'єр-міністр України|Прем'єр-міністра України]] на громадських засадах.
З [[2013]] року - заступник Голови Ради Федерації роботодавців України.
З [[2003]] року — голова Всеукраїнського об'єднання обласних організацій роботодавців у сфері телекомунікацій та інформаційних технологій.
З березня [[2014]] року – народний депутат України 7 скликання, член Комітету ВР України з питань транспорту та зв’язку.
З липня [[2005]] року по грудень [[2007]] — голова Наглядової ради Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
З лютогоквітня [[20102015]] року — голова– правлінняГолова Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування [[Україна|України]] на випадок безробіття.
▲З 2013 року заступник Голови «Ради Федерації роботодавців України».
Автор та співавтор багатьох наукових праць та публікацій. Зокрема книг:
Співавтор книг:
* «E-Ukraine. Інформаційне суспільство в Україні: бути чи не бути» ( [[2001 ]]), ▼* «Ризики підприємницької діяльності. Проблеми аналізу»,
* «Електронний уряд» ( [[2001 ]]), ▼▲* «E-Ukraine. Інформаційне суспільство в Україні: бути чи не бути» (2001),
* «Зелена Україна» ( [[2002 ]]). ▼▲* «Електронний уряд» (2001),
* «Судный век: информатизация, глобализация, тероризм и ближайшее будущее человечества» та інш.
▲* «Зелена Україна» (2002).
Захоплюється [[спорт]]ом та [[театр]]ом.
== Парламентська діяльність ==
| 