Парламентсько-президентська республіка: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
|||
Рядок 1:
{{Форми правління}}
'''Парламентсько-президентська республіка''' — це
[[Файл:Forms of government.svg|thumb|left|500px|Форми правління]]
Основними правовими критеріями розрізнення президентсько-парламентської й парламентсько-президентської республік є: спосіб й процедура формування [[уряд]]у, наявність або відсутність відповідних повноважень у [[президент]]а, юридична інвеститура уряду, його відповідальність, підстави відставки уряду, підстави та обмеження розпуску парламенту президентом, відповідні повноваження щодо цього уряду та (або) його голови, наявність у президента права законодавчої ініціативи, використання президентом права відкладального вето, його подолання (можливість винесення цього питання на [[референдум]]), промульгування законів президентом, наявність інституту {{comment|«контрасигнатури»|підписання прем'єр-міністром або уповноваженим міністром нормативного акта глави держави чи парламенту, що додає цьому акту юридичну силу.}} (перелік актів, які підлягають контрасигнуванню), підстави і процедура [[імпічмент]]у або відзиву президента шляхом всенародного референдуму, підстави проведення референдуму й повноваження з цього приводу президента.
На думку прихильників ідеї існування цього різновиду республіканської форми правління, першою республікою з подібною формою правління була [[Веймарська республіка]] в Німеччині (1919–1933 роки); а на сьогоднішній день парламентсько-президентськими республіками є: [[Алжир]], [[Ангола]], [[Боснія і Герцоговина]], [[Єгипет]], [[Ліван]], [[Румунія]], [[Монголія]], [[Сан-Марино]], [[Чорногорія]] та [[Список країн за формою правління|ін]].▼
Першою республікою з подібною формою правління була [[Веймарська республіка]] в Німеччині (1919–1933 роки).
== Правові ознаки парламентсько-президентської республіки ==▼
▲На
▲== Правові ознаки парламентсько-президентської республіки ==
* додержання [[конституція|конституції]], незалежності й територіальної цілісності. На допомогу йому в прийнятті найважливіших державних рішень може створюватися консультативний орган, до складу якого можуть входити представники різних гілок державної влади й органів самоврядування, знані державні діячі, що сприяє прийняттю главою держави більш виважених рішень.
* Компетенційна перевага [[парламент]]у у формуванні уряду, що зумовлено здебільшого використанням юридичної інвеститури при формуванні вищого органу виконавчої влади.
Рядок 26 ⟶ 23:
* Наявність інституту {{comment|«контрасигнатури»|підписання прем'єр-міністром або уповноваженим міністром нормативного акта глави держави чи парламенту, що додає цьому акту юридичну силу.}}
:: Подібний порядок є не просто візуванням правового акта що видається, а процедурою, яка передбачена конституціями ряду країн, набуваючи таким чином правового значення. Підпис, поставлений повторно поряд з основною підписом, засвідчує її або підтверджує факт додатково заявлених у документі зобов'язань. Формально порядок контрасігнатури пояснюється тим, що глава держави юридично не відповідальний за свої дії (за винятком випадків державної зради або інших злочинів, якщо йдеться про президента).
== Переваги ==
* Парламентсько-президентська республіка завдяки збалансованій системі стримувань і противаг у владному трикутнику не тільки запобігає політичним конфліктам, але й усуває загрозу [[узурпація|узурпації]] влади за умов президентського періоду в президентсько-парламентських республіках, оскільки президент, навіть у випадку збігу його партійної належності й парламентської більшості, не має вагомих конституційних повноважень впливу на формування уряду й надмірних повноважень у сфері виконавчої влади.
* Оптимально поєднуючи президентські й парламентські елементи, організація державної влади в парламентсько-президентській республіці здатна здійснювати ефективне державне правління. Це забезпечується: (а) її стабільністю, зумовленою, з одного боку, збереженням за президентом значних владних повноважень, а з другого — наявністю істотних важелів впливу на уряд з боку парламенту; (б) її гнучкістю, що пояснюється правом парламенту на усунення в будь-який час прем'єр-міністра й уряду, що створює можливість своєчасного коригування політичного курсу відповідно до настроїв [[електорат]]у, чим значно зменшує небезпеку конфліктів між виконавчою владою й парламентом. Право ж президента у чітко визначених конституцією випадках розпускати парламент і призначати нові вибори стає могутньою зброєю проти виникнення частих урядових і парламентських криз.
* Гнучкість моделей президентсько-парламентської й парламентсько-президентської республік, які реалізуються в конституційних положеннях, залежно від наповнення їх політичним змістом, від конкретної політичної практики певної держави, дозволяє долати політичні кризи на підставі конституційних норм, не змінюючи їх змісту.
== Див. також ==
| |||