Квітневе (Шепетівський район): відмінності між версіями

{{Стиль|дата=липень 2012}}

{{Село

| назва = Квітневе

| область = [[Хмельницька область]]

| район = [[Білогірський район (Хмельницька область)|Білогірський район]]

| код КОАТУУ = 6820384501

| розташування =

| водойма =

| адреса = 30244, Хмельницька обл., Білогірський р-н. с.Квітневе, вул.Садова,8 , тел. 9-76-19

| прапор =

| герб =

| відстань ст =

}}

 

На території села живе і працює [[Герой України]], Генеральний директор НВА ТОВ «Перлина Поділля» Петро Володимирович Іващук

 

 

Народне прислів'я говорить, що в північно-західній частині села в XVIII столітті знаходилось невеличке поселення, яке носило назву Недесівка. Це поселення було зруйновано татаро-монгольською навалою. На місці цього старого поселення свідчить те, що через річку для зв'язку із селом Білогородкою ще збереглася насипана гребля, а також прямий видолинок, по якому проходить шлях. Північну частину села обмиває річка, яка за народними переказами носила назви: Тихович, Устя, Бісіца. Від останньої назви і походять села Бісівка і Бісовочка, які розташовані на цій річці. В старовину ця річка була набагато ширша, про це свідчить старе русло і береги навколо сучасної річки. Наприкінці 14 ст. Бісівка разом з іншими селами була завойована литовськими феодалами. Після [[Кревської унії]] 1385 року польські і литовські феодали почали загарбувати міста і села Поділля і Волині під свої володіння. Село Бісівка вперше згадується в акті від 30 жовтня 1565 року в жалобі землянина Андрея Човгановського на землянку Ганну Ярмолинскую «об отнятии имений: Семенова, Гулевец, Туровка, Бесовка». Після [[Люблінської унії]] [[1569]] року польські феодали закріпили своє панування на більшій частині України село Бісівка переходить з рук одного феодала до рук другого феодала. Двічі підтверджують своє право на володіння Бісівкою князі Яблоновські в 1739–1763 рр. Шляхтичі робили свої збройні напади на фільварки. Селяни неодноразово виступили проти своїх гнобителів. В липні 1648 року війська Максима Кривоноса після бою під Констянтиновом ішли на Крем'янець через Бісівку і Ляхівці, i багато селян приєдналися до війська Кривоноса, в тому числі були і селяни сіл: Бісівка, Бісовочка і Соснівочка. Становище селян було надзвичайно тяжким. Сваволя поміщиків була настільки великою, що вони міняли селян на собак і індиків. Так, наприклад: брати Рижуки були виміняні за індиків в с. Корниці, а Бугай був виміняний в с. Жижниківці у пана Борисова на собаку. Самими ранніми поселенцями були Катруки. До реформи 1861 року селяни були кріпаками. Землі було мало. Найкраща земля знаходилась в володінні пана. Селянам була відведена земля під с. Романовим за 3 км, від с. Бісівки. Після реформи [[1861]] року селяни повинні були платити викуп за землю по 40 крб. за рік. Такий викуп селяни платили 49 років до [[1910]] року. В [[1909]] році в селі Бісівка було 126 дворів i 694 жителі. В [[1901]] році була організована школа. Під час революції [[1905]]–[[1907]] рр. селяни потравили посіви панів в с. Бісівці і в с. Бісовочці, розповсюджувалась нелегальна більшовицька література. Цим керував житель с. Бісівки Ковальський, за що його було заарештовано. Багато селян брали участь у першій світовій війні. Після революції 1917 року в 1918 році в село почали прибувати перші фронтовики, які постановили поділити між селянами землю поміщиків. Маєток пана був розгромлений селянами. В [[1919]] році на території сіл вступив загін гайдамаків, які чинили розправу над селянами. На початку травня 1920 року на територію сіл вторглися білополяки. Багато жителів сіл Бісівської с/Ради вступили в загони Червоної Армії. В липні 1920 року с. Бісівка було звільнено від білополяків. В [[1921]] році був організований перший комітет незалежників. Першим головою комітету був Парфомюк Сава — учасник першої світової війни. В [[1921]] році була організована перша сільська рада депутатів трудящих із п'яти членів.

На початку 1933 року в Україні фактично розпочався голод. Смертність від голоду почалася вже в перший місяць діяльності молотовської комісії. З березня 1933 року вона стала масовою. До загибелі мільйонів селян призвело холоднокровне рішення Сталіна в українських селян всі їстівні припаси. Аналіз даних статистики 30-х років свідчить про те, що прямі втрати населення від голоду в 1933 році — 3,5 мільйона, а повні демографічні втрати з 1932-34 рр, включаючи зниження народжуваності, пов'язані з голодом, сягають за 5 мільйонів чоловік.

Випадків голодної смерті в с. Бісівка не було, хоча життєвий рівень в ці страшні роки був надзвичайно низьким. Люди в селі були дружними, заховували мішками зерна в підвалах, насіння закопували в землю, щоб весною можна було посіяти…І так ледве виживали…

В сім'ях цих людей є документи про реабілітацію їх в [[1956]]–[[1958]] роках.

Мирну працю нашого народу порушив напад німецьких окупантів 22 червня [[1941]] року.

В агропідприємстві, очолюваному П. В. Іващуком, працює 740 чоловік. Щомісяця без затримок отримують зарплату, i тільки грішми, не натурою. Людям, як і годиться, нараховують зерно на зароблену гривню. Дають по 5 центнерів зерна на пай, а як лишаються гроші — виписують борошно, цукор, мед в рахунок пайових виплат. Господарство не має боргів перед працівниками, навпаки, вони вибирають продукцію наперед. Сільські люди теж повинні жити достойно, мати щасливе дитинство і спокійну старість, гарне дозвілля. Директор — весь у планах на майбутнє. В Білогір'ї, де придбали приміщення райсільгосптехніки і авторемонтного заводу, планують розпочати виробництво сільськогосподарської техніки. У найближчих планах — розширення виробництва молочної продукції. А це значить, що будуть реконструйовані старі корівники, з являться нові робочі місця. Треба нарощувати й потужність пекарні до трьох тисяч буханок хліба за зміну, треба вводити в дію власний комбікормовий завод. А ще директор бачить на тваринницьких фермах 5,5 тисячі голів великої рогатої худоби, в тому числі 1,5 тисячі корів. І свиней буде не менше 10 тисяч голів, все м'ясо перероблятиметься на місці. Добробут і культура населення сіл на території сільської Ради села Квітневе зростає з кожним роком. Місцеве господарство забезпечене кадрами з вищою й спеціальною середньою освітою.

== Посилання ==

* {{СВ}}