Раціональність: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Уточнення щодо нтології множинності раціональності та внесене додаткове джерело з цієї теми |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Раціональність''' (від [[Латинська мова|лат.]] Ratio — розум) — термін у найширшому сенсі означає розумність, [[свідомість]], протилежність [[ірраціональність|ірраціональност]]і. У більш вузкому значенні — характеристика знання з точки зору його відповідності деяким принципам мислення. Використання цього терміну часто пов'язане з увагою до відмінностей в таких принципах, тому прийнято говорити про різні типи раціональності.
== Загальний опис ==
Існують різні моделі філософського розгляду раціональності. Так, [[Макс Вебер]] розрізняє формальну і субстантивну раціональність. Перша полягає у здатності здійснювати калькуляцію і розрахунок в рамках прийняття економічного рішення. Субстантивна раціональність відноситься до більш узагальненої системи цінностей і стандартів, які інтегровані в світогляд<ref>Кравченко А. И. Социология Макса Вебера: труд и экономика. М.: На Воробьевых, 1997.</ref>. В інших моделях раціональності в якості її основи розглядалися узгодженість, емпірична адекватність, здатність до зростання змістовного знання. На сучасному етапі розвитку соціальних наук відбувається поступовий перегляд субстантивного розуміння раціональності як з точки зору постмодерністської критики цього концепту, так і з точки зору розвитку концепцій, які б враховували множинну онтологію раціональності. Саме ці концепції й закладають плюралістичне розуміння раціональності<ref>[http://www.soc.univ.kiev.ua/sites/default/files/library/elopen/visnyk.04.75.pdf Шелухін В. Раціональність у добу пізнього Модерну: до розвитку методологічної основи розуміння онтології множинності/ Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Секція: "Соціологія", 2013. - №4. - С. 75-79
▲Існують різні моделі філософського розгляду раціональності. Так, [[Макс Вебер]] розрізняє формальну і субстантивну раціональність. Перша полягає у здатності здійснювати калькуляцію і розрахунок в рамках прийняття економічного рішення. Субстантивна раціональність відноситься до більш узагальненої системи цінностей і стандартів, які інтегровані в світогляд<ref>Кравченко А. И. Социология Макса Вебера: труд и экономика. М.: На Воробьевых, 1997.</ref>. В інших моделях раціональності в якості її основи розглядалися узгодженість, емпірична адекватність, здатність до зростання змістовного знання. На сучасному етапі розвитку соціальних наук відбувається поступовий перегляд субстантивного розуміння раціональності як з точки зору постмодерністської критики цього концепту, так і з точки зору розвитку концепцій, які б враховували множинну онтологію раціональності. Саме ці концепції й закладають плюралістичне розуміння раціональності<ref>[http://www.soc.univ.kiev.ua/sites/default/files/library/elopen/visnyk.04.75.pdf Шелухін В. Раціональність у добу пізнього Модерну: до розвитку методологічної основи розуміння онтології множинності/ Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Секція: "Соціологія", 2013. - №4. - С. 75-79 </ref>.
В плюралістичних трактуваннях підкреслюється, що раціональність є конструкт, який виконує роль методологічного обгрунтування знання, але не має універсального об'єктивного референта. Стосовно до різних культур і епох виділяють свої види раціональності: раціональність [[Новий час|Нового часу]], класична раціональність, некласична раціональність тощо. Кожній з таких раціональностей властивий свій стиль мислення, свої проблеми і методи їх вирішення, свій особливий тип розуму, що породжує таке знання, яке для даної епохи та культури вважається раціональним. Робляться і спроби виділити загальні для всіх видів раціональності риси.
Рядок 9 ⟶ 8:
У філософії науки проблема раціональності пов'язана з проблемою науковості та виділенням раціональних методів науки. Ця проблема відома як проблема демаркації та успішного рішення не має.
== Типи поведінки за
[[Файл:Max Weber 1894.jpg|справа|мини|200x166px|[[Макс Вебер]] 1894г.]]
Макс Вебер виділяє чотири види соціальної дії в залежності від раціональності індивіда: ціле-раціональну, ціннісно-раціональну, афективну й традиційну.
Рядок 23:
Реальна поведінка індивіда, на думку Вебера, визначається, як правило, двома і більшою кількістю видів дії: у ній присутні і ціле-раціональні, і ціннісно-раціональні, й афективні, і традиційні моменти. У різних типах суспільств ті або інші види дії можуть домінувати: у традиційних суспільствах переважає традиційний та афективний типи соціальної дії, в індустріальному — ціле- і ціннісно-раціональний.
===
[[Файл:Jung 1910-cropped.jpg|справа|мини|200x150px|[[Карл Густав Юнг]] 1910г.]]
[[Карл Густав Юнг]] швейцарський психоаналітик в результаті своїх досліджень людської особистості виділив також 4 пари ознак, які послужили основою типології особистості:
Рядок 32:
В залежності від ознаки раціональність / ірраціональність у людини домінує одна з перших двох пар ознак («мислення» / «почуття» для раціональний, і «інтуїція» / «відчуття» для ірраціональний), при цьому поняття екстраверсія / інтроверсія застосовувалося тільки до проявів цієї домінуючою пари ознак.
== Якість раціональності ==
Деякі філософи вважають, що розумне обгрунтування має бути незалежним від емоцій, особистих почуттів чи якихось інстинктів. Будь-який процес оцінки та аналізу, які можна назвати раціональним, як очікується, буде дуже об'єктивний, логічний та «механічний». Якщо ці мінімальні вимоги не виконуються, тобто якщо людина була, хоч трохи, під впливом особистих емоцій, почуттів, інстинктів і культурних особливостей, моральних кодексів та норм, то аналіз можна назвати ірраціональним, у зв'язку з введенням суб'єктивної упередженості. Як видно із сучасної [[когнітивна наука|когнітивної науки]] та [[неврологія|неврології]], вивчення ролі емоцій в психічній функції, що жодна людина ніколи не задовольняється цим критерієм.
== Приклади застосування раціональності в різних областях ==
Раціональна поведінка - поведінка, направлена на прийняття раціональних рішень, які в умовах, що склалися найкращим чином відповідають життєвим потребам індивіду або спільноти, організації. Згідно з цим визначенням, індивідуальні рішення, продиктовані вродженими інстинктами, сприйняттям поведінки оточуючих, досвідом самого індивіда, закріпленого в його звичках і навичках, можна вважати раціональними. У той же час, інстинкт творчості та логічне мислення дозволяють вирватися за рамки звичної поведінки.
===
Раціональність в [[Економічна теорія|економічній теорії]] є найважливішою передумовою [[Неокласичний синтез|неокласичного синтезу]] і зазвичай асоціюється з егоїстичною поведінкою, максимізацією. У повсякденній свідомості раціональність - синонім розумності і розсудливості. Економічна поведінка в цілому є раціональною, але це не означає, що вона повністю усвідомлена, виважена, направлена на оптимізацію, а лише вказує на практичну прийнятість такої поведінки і її відповідність досяжному в даних умовах рівнем задоволення потреб.
Економічні дії не завжди пов'язані з егоїстичним поведінкою. Як показав [[Г.Саймон|Герберт Саймон]], в еволюційної перспективі прийняття передумови альтруїстичної поведінки індивідами і групами призводить до переваги в порівнянні з передумовою егоїстичної максимізації <ref>Simon H.A. Altruism and Economics (in The Economics of Altruism) // American Economic Review. 1993. V. 83. No 2. Papers and Proceedings of the Hundred and Fifth Annual Meeting of the American Economic Association.</ref>. Альтруїзм є не що інше, як адаптивна реакція індивідів, які асоціюють свої інтереси з інтересами групи або іншого колективу.
===
У такій галузі як [[штучний інтелект]], [[Раціональний агент|раціональним агентом]] вважається той агент,який максимізує свою очікувану корисність з урахуванням його поточних значень. Функція корисності довільно визначається розробником, але також повинна бути й функція продуктивності, яка є безпосередньо вимірювальними наслідками, наприклад, такими як виграш чи програш грошей. Наприклад, для того щоб зробити безпечного агента, який грає в обороні, нелінійної функції продуктивності, часто бажано щоб нагорода за поразку була нижче ніж покарання за поразку. Агент може бути раціональним у своїй області проблеми, але знайти раціональне рішення для як завгодно складних проблем практично неможливо. Раціональність людського мислення є однією з ключових проблем в області психології мислення<ref>Johnson-Laird, P.N. & Byrne, R.M.J. (1991). Deduction. Hillsdale: Erlbaum.</ref>.
== Примітки ==
{{reflist}}
== Література ==
*[[Пружинин Б. И.]] Рациональность и историческое единство научного знания. М., 1986;
Рядок 58 ⟶ 60:
*[http://www.soc.univ.kiev.ua/sites/default/files/library/elopen/visnyk.04.75.pdf Шелухін В. Раціональність у добу пізнього Модерну: до розвитку методологічної основи розуміння онтології множинності/ Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Секція: "Соціологія", 2013. - №4. - С. 75-79.
== Див. також ==
* [[Дихотомии Юнга]]▼
* [[Здоровий глузд]]
* [[Раціональна поведінка]]
== Посилання ==▼
▲== Посилання ==
▲*[[Дихотомии Юнга]]
* [http://lib.socio.msu.ru/l/library?e=d-000-00---001ucheb--00-0-0-0prompt-10---4------0-1l--1-ru-50---20-help---00031-001-1-0windowsZz-1251-00&cl=CL1&d=HASH01e823ea9d2e9a2317f73ea7&x=1 Кравченко А. И. Социология Макса Вебера: труд и экономика.]/Электронная библиотека Социологического факультета МГУ имени М.В. Ломоносова
* [http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/1026/РАЦИОНАЛЬНОСТЬ Рациональность]/Философия: Энциклопедичний словарь. — М.: Гардарики. Под редакцией А. А. Ивина. 2004
* [http://ecsocman.hse.ru/data/2012/01/22/1269058060/journal9.4-6.pdf Адаптивная рациональность и экономическое поведение в эволюционном контексте]/федеральный образовательный портал ЭСМ
[[Категорія:Філософія науки]]
| |||