Народний хор: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 3:
'''Наро́дний хор''' - особливий тип [[хор (колектив)|хору]], що відрізняється від академічних (в тому числі самодіяльних) та церковних хорів манерою співу. Особливістю цієї манери є спів на горлі, завдяки якому досягається особливий, відкритий і яскравий тембр звуку. Найбільшої характерності цей тембр досягає в жіночих партіях при звучанні на ''Forte''. В той же час, будучи організованим колективом з певними традиціями професійної музичної культури, народні хори (в тому числі самодіяльні) відрізняються від фольклорних форм пісенної творчості.
 
Перший професійний народний хор на теренах сучасної України заснував 1917-го року [[Стеценко Кирило Григорович|Кирило Стеценко]]. Згодом був створений народний хор [[Верьовка Григорій Гурійович|Г. Верьовки]] в 1943 р., (з 1965 - Заслужений академічний народний хор ім. Г. Верьовки, нині - [[Національний заслужений академічний народний хор України ім.Верьовки|Національний заслужений академічний народний хор України ім. Г. Верьовки]]). До репертуару хору увійшли обробки народних пісень, комуністичні пісні (автором багатьох із них був сам Г. Верьовка). Пізніше, також твори сучасних українських композиторів (напр. Фольк-опера-балет "Цвіт папороті" [[Станкович Євген|Є. Станковича]]).
Традиція народних хорів бере свої витоки з самодіяльних хорових колективів дореволюційної Росії. Вирішальну роль в становленні народних хорів зіграв російський збирач та виконавець народних пісень [[Митрофан Єфимович Пятницький]] (1884-1927), який в 1910 р. організовує любительський хоровий колектив, до якого входили селяни Воронезької, Смоленської та Рязанської губерній. В репертуарі хору - селянські обрядові пісні - трудові, ігрові і т.п. В 1918 році хор Пятницького отирмує високу оцінку [[Ленін Володимир Ілліч|В.І.Леніна]], який також наголосив на необхідності розширення його роботи. Високої оцінки хор П'ятницького удостоївся також і від [[Сталін Йосиф|Й.В.Сталіна]], що стало вирішальним для подальшого розвитку як цього колективу, так і взагалі традиції народних хорів в [[СРСР]].
 
ТрадиціяТакож народних хорів бере свої витоки з самодіяльних хорових колективів дореволюційної Росії. Вирішальнузначну роль в становленні народних хорів зіграв російський збирач та виконавець народних пісень [[Митрофан Єфимович Пятницький]] (1884-1927), який в 1910 р. організовує любительський хоровий колектив, до якого входили селяни Воронезької, Смоленської та Рязанської губерній. В репертуарі хору - селянські обрядові пісні - трудові, ігрові і т.п. В 1918 році хор Пятницького отирмує високу оцінку [[Ленін Володимир Ілліч|В.І.Леніна]], який також наголосив на необхідності розширення його роботи. Високої оцінки хор П'ятницького удостоївся також і від [[Сталін Йосиф|Й.В.Сталіна]], що стало вирішальним для подальшого розвитку як цього колективу, так і взагалі традиції народних хорів в [[СРСР]].
 
Після смерті [[П'ятницький Митрофан Юхимович|П'ятницького]] (1927), колектив отримує ім'я свого засновника, з 1937 - входить до складу Московської державної філармонії, з 1968 - дістає статус академічного. Репертуар хору поповнується піснями про Леніна, Сталіна, народні пісні поступово витісняються обробками народних пісень радянських композиторів. При хорі утворюється також оркестр народних інструментів. (Див. також [http://www.peoples.ru/art/music/national/pyatnichkiy/]). За взірцем хору ім. П'ятницького створюються хорові колективи в різних містах Росії, а пізніше в союзних республіках. Мистецтво народного хорового співу стає професійним.