Про призначення вежі можна судити з назви — тут зберігали порох. Назва ця з'являється в документах уже в 1651 р.
З Порохової вежі у 1 5591559 р. Лукаш Ґурка обстрілював домініканський монастир, домагаючись видачі Гальшки Острозької. З неї ж у 1648 р. нащадок Убальдіні стріляв у Богдана Хмельницького. Куля зарилася в землю біля копит коня гетьмана… У 1768 р. вежа була продана львівському старості Яну Кіцькому, але пізніше знову повернена місту.
ПіспяПісля захоплення Галичини Австрією вежа знаходилася в розпорядженні армії. У 1895 р. була викуплена містом. Були різні проекти використання вежі — влаштувати музей-[[лапідарій]] (сховище кам'яних пам'яток), перенести сюди міський архів, — але жоден з них не був втілений у життя.
Загалом майже 200 років, починаючи від австрійськоїавстрійського окупаціїпанування, вежа використовувалася як склад. І тільки в наші дні старовинній споруді знайдено інше застосування. Після ґрунтовного ремонту тут у 1959 р. розмістився Будинок архітектора. Вхід прикрасили дві фігури сплячих левів.
Вежа займає велику площу, але внутрішні приміщення малі. І дивного тут нічого нема — адже стіни її 3 м завтовшки.
