Онисифір Дівочка: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 27:
| awards =
}}
'''Онисифі́р Петро́вич-Дівочка''' — руський релігійний діяч, [[Митрополит]] Київський, Галицький і всієї Руси.
== Біографія ==
Онисфір походив із галицького шляхетського роду. [[1579]] року висвячений на митрополита,
Достовірних біографічних відомостей про нього до вступу на митрополію не збереглося. Припускають, що до висвячення у сан митрополита він не був духовною особою, хоча, за грамотою короля Сигізмунда, управляв Лаврашевським монастирем, який потім утримав за собою під час митрополитства.
Рядок 36:
У період його управління [[Українська Православна Церква (1458-1596)|Київською митрополією]] почалася напружена боротьба між католицизмом та православ'ям. Єзуїти, які прагнули запровадити [[Унія|унію]], захоплювали православні храми й монастирі, влаштовували школи для виховання західно-руського юнацтва у дусі католицизму, друкували книги, проголошували проповіді на антиправославну тематику. Православні, у свою чергу, організовували братства, відкривали православні школи, слов'янські друкарні, де друкували книги для захисту православ'я. Проте в своїй боротьбі вони не знаходили підтримки у митрополита, який своїм мовчанням гальмував діяльність православних братств і приходів, а прагнув лише зміцнити вплив і владу вищого духовенства.
У результаті такої поведінки на митрополита почали надходити скарги. [[1585]] року поскаржилися галицько-львівські дворяни. Члени Львівського братства у своїй скарзі написали: «У духовному стані умножилися безлади при худому пастирстві Київського і Галицького митрополита Онисифора (
На підставі апостольських правил та соборних постанов відмовився від розгляду апеляції княжни Катерини [[Чорторийські|Чорторийської]] — вдови [[Загоровський Василь|Загоровського Василя]] — у її майновому конфлікті з іншою вдовою колишнього чоловіка княжною Марушею [[Збаразькі|Збаразькою]] після незакінченого розгляду справи володимирським єпископом [[Феодосій (Лазовський)|Феодосієм Лазовським]] в лютому 1583, який і повинен був винести вирок.<ref>Орест Левицький. Сім'я і побут українців у XVI ст. / На переломі.— К.: Україна, 1994.— 352 с.— С. 250–251. ISBN 5-319-01070-2</ref>
У [[1588]]—[[1589]] роках Константинопольській патріарх Ієремія об'їжджав західно-руські області й заборонив відправлення богослужіння священикам-двоєженцям. Оскільки митрополит Онисифір був двічі одруженим і возведеним на митрополію всупереч канонам, його позбавили влади патріаршим декретом. Щоправда, в одній із королівських грамот зазначалося, що Онисифір залишив митрополію «по своїй добрій волі, в полегшення своєї старості та хвороби».▼
▲У [[1588]]
Після припинення архіпастирської діяльності Онисифір жив у Троїцькому Віленському монастирі й до [[1592]] року управляв Лаврашевським монастирем.
== Примітки ==
{{reflist}}
{{succession|office=[[Митрополити Київські|Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси]] <br />[[1579]]—[[1589]] |preceded=[[Ілія (Куча)]]|succeeded=[[Михаїл (Рогоза)]]}}
| |||