Елла Фіцджеральд: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 46:
Пара розійшлася невдовзі після народження дочки, після чого Елла з матір'ю переїхали у південно-східну частину [[Нью-Йорк]]а, в [[Йонкерс]]. Там мати Елли познайомилась з португальським іммігрантом Джозефом да Сілва. Вони почали жити разом, і у 1923 році у них народилась дочка Франсіс да Сілва, яка стала зведеною сестрою Елли. Сім'я дотримувалася принципів [[методизм]]у, часто відвідувала церкву і недільні служби. Елла з дитинства вивчала [[Біблія|Біблію]] і полюбила церковний спів<ref>{{cite web|url=http://www.notablebiographies.com/Fi-Gi/Fitzgerald-Ella.html|language=англійською|publisher=Notablebiographies.com|title=Ella Fitzgerald Biography}}</ref>{{sfn|Krohn|2001|с=15}}. Співаючи [[спіричуелс]]и і [[госпел]]и, як багато чорношкірих співачок того часу, дівчина розвивала свій музичний талант.
 
Сім'я перебувала у скрутному матеріальному становищі, матір з вітчимом могли винаймати лише одну кімнату в багатоповерховому будинку, але попри це Елла зростала безтурботною і добродушною дитиною. Вона хотіла стати танцівницею, також любила слухати джазові записи [[Луї Армстронг]]а, [[Бінг Кросбі|Бінга Кросбі]] і The Boswell Sisters, вечорами наодинці розучувала пісні з платівок. Її кумиром стала {{нп5Не перекладено|Конні Босвелл|Конні Босвелл|en|Connee Boswell}}, у якої Елла перейняла манеру співу і деякі прийоми фразування. Як пізніше розповідала сама Фіцджеральд, мати «принесла додому запис Конні, і я просто закохалась в її голос; я намагалась співати якмога більш схоже на Босвелл»<ref name=Voice>{{cite web|url=http://www.nytimes.com/1996/06/16/nyregion/ella-fitzgerald-the-voice-of-jazz-dies-at-79.html?pagewanted=2&src=pm|language=англійською|publisher=''The New York Times''|title=Ella Fitzgerald, the Voice of Jazz, Dies at 79|author=Holden, Stephen|date=1996-06-16||archiveurl=http://www.webcitation.org/6Cwy8XQaI|archivedate=2012-12-16}}</ref>.
 
У 1932 році мати Елли померла внаслідок серцевого нападу{{sfn|Nicholson|1993}}. Для чотирнадцятирічної дівчинки це стало страшним ударом. Вона почала гірше навчатися, а невдовзі зовсім закинула школу. Через протиріччя з вітчимом Елла переїхала жити до своєї тітки Вірджинії Генрі. Певний час вона підробляла доглядачкою в [[Будинок розпусти|борделі]], де зіткнулася зі світом мафії і гравців в азартні ігри<ref>{{cite web|url=http://www.nytimes.com/1996/06/19/opinion/journal-how-high-the-moon.html|title=How High the Moon|date=1996-06-19|language=англійською|publisher=''The New York Times''|author=Rich, Frank|archiveurl=http://www.webcitation.org/6Cwy9vQwc|archivedate=2012-12-16}}</ref>. Після того, як неповнолітньою дівчиною зайнялась поліція і служби опіки, її помістили в сирітський притулок в [[Бронкс]]і, пізніше перевели в інтернат для дівчат в Гудзоні, [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорк]], але невдовзі Елла звідти втекла і деякий час залишалася безпритульною<ref name=Ward>{{cite web|url=http://www.nytimes.com/1996/06/23/weekinreview/ward-of-the-state-the-gap-in-ella-fitzgerald-s-life.html|language=англійською|title=Ward of the State: The Gap in Ella Fitzgerald’s Life|date=1996-06-23|publisher=''The New York Times''|author=Bernstein, Nina|archiveurl=http://www.webcitation.org/6Cwy9NqhK|archivedate=2012-12-16}}</ref>.
Рядок 56:
Дебют Фіцджеральд як співачки відбувся 21 листопада 1934 року в театрі «Аполло» в [[Гарлем]]і, Нью-Йорк, коли взяла участь в конкурсі Amateur Nights. Спершу Елла планувала затанцювати в стилі місцевого танцювального дуету Edwards Sisters, але в останню секунду вирішила заспівати як Конні Босвелл. Спочатку все йшло не надто гладко, оскільки Елла до цього жодного разу не виступала на сцені, у неї навіть не було слушного сценічного одягу. Першу пісню «The Object of My Affection» Фіцджеральд перервала і розпочала заново, оскільки у неї на мить зник голос від хвилювання{{sfn|Schoenberger|2005|с=4}}. Однак, доспівавши до кінця, у відповідь вона отримала схвальні вигуки і оплески і це додало їй впевненості у собі. Фіцжеральд з успіхом виконала другу композицію «Judy» і пішла за лаштунки. Переможець визначався відповідно до реакції глядачів, і коли ведучий оголосив ім'я Фіцджеральд, глядацький зал зірвався оплесками{{sfn|Krohn|2001|с=8}}. Елла зайняла перше місце і виграла приз у 25 доларів, а також тижневий ангажемент в «Аполло»<ref name=Peace>{{cite web|url=http://web.archive.org/web/20061129231320/http://www.cnn.com/SHOWBIZ/9606/15/fitzgerald.obit/index.html|language=англійською|publisher=CNN.com|title=‘First Lady of Song’ passes peacefully, surrounded by family|date=1996-06-15|author=Moret, Jim}}</ref>.
 
У січні 1935 року Елла Фіцджеральд отримала можливість виступити з біг-бендом Тайні Бредшо в гарлемському Театрі опери. Тоді ж саксофоніст Бенні Картер, який був присутній 21 листопада 1934 року в «Аполло» і примітив молоду співачку, познайомив її з джазовим барабанщиком і керівником оркестру {{нп5Не перекладено|Чік Вебб|Чіком Веббом|en|Chick Webb}}{{sfn|Schoenberger|2005|с=10}}. Вебб до того часу вже співпрацював зі співаком Чарлі Лінтоном і, як повідомляла ''[[The New York Times]]'', він «не охоче підписав контракт з Фіцджеральд … вона була незграбною і неохайною, такий собі неогранований [[алмаз]]»<ref name=Voice/>. Вебб все ж запропонував їй виступити разом на танцювальному вечері в [[Єльський університет|Єльському університеті]].
 
Фіцджеральд почала виступати з оркестром Вебба в гарлемському танцювальному закладі «Савой» на постійній основі, там вони разом записали декілька хітів, в тому числі «Love and Kisses» і «(If You Can't Sing It) You'll Have to Swing It (Mr. Paganini)». Однак першою піснею, яка принесла Фіцджеральд найбільшу популярність, на той момент стала «A-Tisket, A-Tasket»&nbsp;— імпровізація на тему дитячої лічилки, яку співачка записала спільно з Елом Фельдманом у 1938 році. Пізніше того ж року вийшло сюжетне продовження «A-Tisket, A-Tasket»&nbsp;— пісня «I Found My Yellow Basket»{{sfn|Studwell|2000|c=35}}.