Волиця (Сяноцький повіт): відмінності між версіями

Перша назва села Святий Петро (лат. {{lang-la|Sanctus Petrus}}) від назви однойменного [[костел]]у, який заснував угорський шляхтич Петро Угорець ({{lang-pl|Piotr de Lobentas}}) близько [[1361]] року.

Від [[1435]] року сяноцький [[хорунжий]] (1434–1465) Петро дезі Збоїськ ({{lang-pl|Petrus de Boyska, Petrus de Tyrawa}}) був власником сіл Волиця, [[Збоїська (Сяноцький повіт)|Збоїська]], [[Буківсько]], [[Бельхівка]] і [[Загутинь]].

Близько [[1539]] року село перебувало у власності польського шляхтича[[шляхтич]]а Миколи[[Миколай ГербутаГербурт з Однова|Миколая Гербурта Одновського]].

З [[1340]] до [[1772]] року село входило до складу [[Сяноцька земля|Сяноцької землі]] [[Руське воєводство|Руського воєводства]] (Королівста Польського, [[Річ Посполита Трьох Народів|Речі Посполитої]]). З 1772 до [[1852]] року — у межах гміни Лісько, а від 1867 до 1914 — у сільській [[Гміна Сянік|гміні Сянік]] Сяноцького повіту [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівства Галичини та Володимирії]] [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]]. З 1914 до [[1939]] років — Сяноцький повіт [[Львівське воєводство|Львівського воєводства]] [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської Республіки]].